Бібліотека кращих авторів нашого видання


Поезії Тараса Жирка

( м. Львів)


Азійські листи. Махтумкулі (Фрагі)

... щодалі - дні мізерніші і кволі,
халат не гріє, у замерзлих пальцях
не втримати пера,
що день, то далі літо, долі
моя єдина подруга схиляється
й на ночі п'яльцях
вузловато вишиває зорі.
моя самотня
акаціє пустельна, на Тобі
із Копет-Дага вітри простромлені,
куди не глянь, однаково вже, далебі,
чи до Аралу, чи Ірану,
а ми тут стоїмо непосоромлені
серед народів і часів... Ти знаєш,-
красуню з Мідії, що Олександр любив?.,
жнива піщані з Кара-Кумів
занесено дарами забуття,
як звали ж бо її, "...що Олександр любив..."?
піски все вище, -
вище підіймай шиття,
хай не забудеться ім'я парфянки,
написане в перстенику
на гілці, що вріс уже в кору...
здалеку бачиться все краще?
ся правда, як укус мідянки,
мов смак життя, з яким не зустрічались...
а тим часом найнявся я місцевому цареви
читать по зорях і учити сина
лічби й поетики,
дочку - поетики і ще, чого не ліньки
(а гороскоп царя поганий,
й належне чи отримати я встигну, не знаю).
І от ходжу сюди дивитись небо
крізь цю акацію, покручену, як і
моє життя.
вона завмерла,
затаїлась,
наче вмерла,
але не вірю, ні - їй прагнеться Весни,
про неї мріє...
отак із дня у день стою тут,
піски, і туга, і замерзлі пальці,
бездарні учні, непотрібність часу,
перо засохло і халат не гріє...