Дмитро Дроздовський - Львів
Огляди творчості наших авторів - 2003




Поезії Дмитра Дроздовського

( м. Одеса)


   Написати листа


* * *
Бачу я себе у місті,
Де життя уже немає
Тільки серце відчуває:
Сум дерев торкає листя.

Ті дерева, смутку свідки,
Листя болю залишають.
Вороття тут не буває...
Я іду, не знаю звідки.

Грає дощ в душі на струнах,
Роздираючи до крові
Вже немає в мене долі,
Загубилась в давніх рунах

Я забув про свою душу,
Так блукатиму в нестямі...
Я горю в пекельній ямі,
Я пройти всі кола мушу...

То мій сон, мій привид, мари,
Звідти виходу немає.
Я прокинутись бажаю,
Розірвать закляті чари!

Розіб'ю я всі кайдани,
Перешкоди подолаю
І знайду свій шлях до раю,
Залатаю в серці рани!

Я - лиш крихітна людина,
Дух мій все ж не розіб'ється.
Світ від серця хай проллється
І засяє на Вкраїну!




    




* * *
На межі між смертю і життям

На межі між смертю і життям
Я стою, схилившись перед Богом.
Тіло відчуває забуття,
Душу вічність кличе божим рогом.

Боже, дай нам сили, щоби жить!
Щастя дай, натхнення і терпіння,
Щоб життя бурхливе підкорить
І почути спів, не голосіння!

Сходинками скочуюся вниз...
Із безсмертя в вічність пролечуся.
Вірші напишу іще на біс...
Та життям, на жаль, не повторюся!


Натхненно час гортає сторінки

Натхненно час гортає сторінки...
Не зупиняється, тремтить у русі.
І з ним втечуть кудись мої роки,
І я у форми інші переллюся...

Годинник, охоронець моїх днів,
Немов стукач, слідкує невідступно.
Жене мене у світ забутих снів,
І ковдрою з ілюзій вкриє скупно.

Життя - прелюдія, секунда, мить.
Якби ланцюг розбити на фрагменти...
Якби я міг цю круговерть спинить
І заховать свій час, життя моменти!

Мене життя так вабить і п'янить!..
Поля жовтіють, вітер в них гуляє...
Я час собою хочу зупинить!
Нехай життя сопілка вічно грає!