Західноукраїнська мистецька спілка

МАНДРИ УКРАЇНОЮ

           

ПРОЕКТ “СПІЛЬНА ДІЯ”
та деякі рецензії.


“УКРАЇНЦІ ВСЬОГО СВІТУ МАЮТЬ
ПЕРЕТВОРИТИСЯ НА ГЛОБАЛЬНИЙ ОРГАНІЗМ”.

Ігор Каганець.


Відповіді головного редактора журналу “Перехід-IV” на запитання газети “Українське слово”

- Розкажіть коротко про журнал “Перехід-IV”, про його концепцію.
Ідея створення журналу виникла завдяки фундаментальному запитанню “Що робиться зі світом?”. Відповідь: людство перетворюється, переходить у нову якість. Старий світ умирає і з нього народжується новий, досконаліший світ. Цей перехід відбувається стрибкоподібно, через гостру системну кризу. Завдання журналу — полегшити муки народження нової цивілізації, науково і психологічно підтримати перехід України та світу на вищий еволюційний рівень.
- Підзаголовок журналу — “Український вибір в епоху глобальної кризи”. В чому полягає цей вибір?
Вперто проводити свою лінію і не зважати на навколишню дегенерацію. Покращувати себе фізично і духовно. Любити Бога і людей, допомагати одне одному. Прагнути до святості. І пам’ятати, що ми живемо у глобалізованому світі. Це значить, що для вирішення локальних українських проблем потрібно діяти глобально. Звідси завдання номер один: українці всього світу мають перетворитися на цілісний глобальний організм. Це стрижнева ідея проекту “Спільна дія”.
- Хто є ініціатором створення журналу і його творцями?
Журнал розпочався з мого дослідження “Золота Стежка: стратегія виживання в умовах планетарної кризи”, виконаного ще в 1997 році за власною ініціативою. Сьогодні журнал твориться невеликим колективом українців, які мешкають в Україні, Росії, США, Австралії. Завдяки сучасним технологіям телекомунікацій географічний фактор не грає жодної ролі. Наш головний інтелектуальний центр знаходиться в Києві. Це дуже важливо, оскільки центр світових подій поступово зміщується в Україну.
- На обкладинці журналу написано, що це видання духовної, владної, бізнесової і професійної еліти. Чи багато в Україні представників цієї еліти? І чи читають вони журнал?
За самим визначенням еліти не може бути багато — це завжди активна меншість. А вона значною мірою вже знайома з нашим журналом. “Перехід-IV” читають у Верховній Раді, Кабінеті міністрів, обласних адміністраціях, він є у багатьох бібліотеках України, в громадських організаціях, інтелектуальних центрах та великих бізнесових структурах. Посилання на “Перехід-IV” розміщені на багатьох інтернет-сайтах, зокрема, провідних університетів світу, які займаються україністикою або славістикою. Найбільше цікавиться журналом українська молодь, і з нею пов’язані наші найсміливіші задуми.
- На сторінках журналу часто згадується термін “псевдоеліта”. Кого ви відносите до цієї категорії?
Ми є прихильниками чітких визначень. Еліта — це люди, які краще за інших виконують свою функцію в одній з чотирьох основних сфер: 1) науково-світоглядна; 2) державне адміністрування і безпека; 3) бізнес; 4) діяльність у вузькій професійній сфері. Псевдоеліта — це люди, які не здатні до ефективного виконання жодної з цих функцій, але мають претензії на елітарність.
- Висновки авторів журналу іноді можуть викликати нерозуміння з боку серйозних вчених. Взяти хоча б інформацію про прийдешній “кінець світу” у 2015 році...
У своїх розробках ми також опираємось на розробки серйозних вчених, хоча вони можуть належати до конкуруючих наукових шкіл. А щодо “кінця світу” — то це більше яскрава метафора. Насправді ж ідеться про ключовий момент цивілізаційного переходу в районі 2015 року, коли на зміну умираючому старому світу остаточно прийде світ новий, здоровий, чистий і життєрадісний. Глобальної катастрофи не буде. “Кінець світу” настане лише для тих, хто не здатний народитися для нового життя.
- У “передвиборному” числі журналу (2-99) ви прогнозували появу нового лідера з цілком визначеними психологічними параметрами, але він не з’явився.
Рік тому ми думали, що закономірний перехід України до нової фази розвитку буде пов’язаний зі зміною Президента. А сталося так, що на вістрі процесу народження нової української нації опинився Віктор Ющенко. Тобто насправді новий лідер таки з’явився. Причому саме з тими параметрами, про які вказувалося не лише у минулорічному числі журналу, але й у нашій книзі “Нація золотих комірців” (1994 рік).
- Що ж це за психологічні параметри?
За типологією Юнга — “логіко-сенсорний екстраверт” (псевдонім — “Адміністратор”), за арійською вертикальною типологією — Кшатрій (державник). Мінімально пов’язаний зі старою ідеологічною системою. Молодий і енергійний. З наявністю масштабних справ, які дійсно принесли суспільну користь. Це основне, решту можете почитати самі. Додамо, що подібними параметрами володіє Юлія Тимошенко. “Великі воїни з’являються тоді, коли приходить час великих битв”.
- Наскільки ефективно виконують нині свої функції як українська еліта, так і псевдоеліта?
Не маючи загальної концепції розвитку еліта змушена діяти хаотично, безсистемно, інтуїтивно. Крім того, сама еліта ще є розпорошеною. Але ми сподіваємось, що протягом 2-3 років будуть сформовані корпорації духовної і владної еліти — на зразок арійських варн брахманів і кшатріїв. А що стосується псевдоеліти, то вона продовжує займатися тим, чим уміє — імітацією роботи, самовихвалянням, нагородженням одне одного орденами, перемаганням у власних рейтингах, політичними інтригами тощо. Так що з псевдоелітою все нормально.
- Чи правильно буде стверджувати, що шлях і напрямок, яким рухається Україна, за теперішнього геополітичного розкладу є безальтернативним? Тобто, що нам нічого не лишається, як терпляче перечекати, поки зійдуть з авансцени новітні завойовники України — всі ці чужинці з партійно-комсомольсько-кадебістським минулим, щоб потім, нарешті, будувати українську Україну?
Якщо діяти мляво і стереотипно, то альтернатив справді не існує: лишається лише повільне згасання українського етносу під купою паразитів, які присмокталися до його тіла. Але якщо хоча б один відсоток українців трохи напружить свою уяву і докладе певних вольових зусиль, то неминучі швидкі та радикальні зміни. Головне — чітко усвідомити, що сьогодні в Україні відбувається дуже жорсткий добір нової еліти, нового українського етносу, нової раси. Це потребує максимального напруження і великої праці. Але для тих, хто вистоїть, уже ніщо у цьому світі не буде страшним чи неможливим.
- Чи були в історії інших народів ситуації, подібні до теперішньої в Україні?
Найближча історична аналогія — це Німеччина 30-х років. Вона була країною, що потерпіла поразку в Першій світовій війні, її економіка перебувала в жалюгідному стані, небачених масштабів досягнули безробіття та інфляція, майже вся преса була купленою і ставилася до німців як до “лохів”, які потребують лише “порнухи і чорнухи”. Але протягом десяти років німці піднялися з руїн і перетворилися на потугу світового рівня. В ті часи у них було лише дві сотні телевізорів, обмежена кількість радіоприймачів і телефонів.
А тепер погляньте на нинішню Україну. Майже у кожній сім’ї ми маємо радіо і телевізор, населення достатньо телефонізоване, неймовірно швидко розвивається Інтернет. Україна має власну армію і потужний правоохоронний апарат. Українська світова діаспора потенційно більш впливова, ніж єврейська. Це значить, що для досягнення радикальних змін нам потрібно не десять років, а максимум три.
- Що для цього треба зробити?
Відповім цитатою, яку ми друкуємо у кожному числі журналу: “Проблема в тому, що реформатори не володіють знаннями, а ті, що ними володіють, надто байдужі, щоб намагатись провести реформи. Але настане день, коли знання і воля об'єднаються, і тоді світ рине вперед”. При наявності політичної волі і активізації українського інтелекту Україна до 2004 року стане нормальною європейською державою. І от тоді з нею почнеться найцікавіше — тотальний перехід до цивілізації нової епохи.
- І, нарешті, традиційне запитання. Що є цікавого в редакційному кошику?
У двох наступних числах нашого журналу ви зможете познайомитися з сучасними концепціями розвитку Homo sapiens та його найближчими еволюційними перспективами, з історією виникнення великих рас, особливостями розвитку білої раси, елементами політичної антропології. Ви дізнаєтесь, що означають дати створення світу у 5969 і 5508 роках до н.е. (на жаль, доказів жодних - В.Л ), хто такі європеоїди-бореали і європеоїди-арійці, чому арійська та християнська ідеї являють собою нерозривну цілісність і лише так можливий їхній здоровий розвиток. Як завжди, публікуватимуться спеціальні статті, присвячені світоглядному прориву, соціальній реорганізації і стрибку України до нової технологічної бази.
“Українське слово”, 21 вересня 2000 р.


АРІЙСЬКИЙ СТАНДАРТ
САМЕ ТАК МОЖНА ОКРЕСЛИТИ СТРИЖНЕВУ ІДЕЮ НОВОГО ЧИСЛА ЖУРНАЛУ ДУХОВНОЇ, ВЛАДНОЇ, БІЗНЕСОВОЇ І ПРОФЕСІЙНОЇ ЕЛІТИ "ПЕРЕХІД-IV"

Провідною темою четвертого (2-2000) числа журналу стала концептуальна праця "Арійський стандарт". Вона, безперечно, викличе палкі дискусії в українському суспільстві. Вперше на такому високому фаховому рівні було піднято питання, які стосуються місця і ролі України у світовому еволюційному процесі. Можна сміливо стверджувати, що попередні дослідження з давньої історії, археології, етнології, лінгвістики тощо були вперше так творчо опрацьовані, що стали підмурівком цілком оригінальної теорії.

Праця перевертає всі усталені уявлення про розвиток України, її сучасний стан та перспективи. Фактично, вона говорить про те, що кожен українець здогадувався, але не міг ясно сформулювати. "Арійський стандарт" не дає готових рецептів, але примушує глибоко замислитися і вдумливо перечитати роботи, на які посилається автор. Нижче ми друкуємо відповіді на наші запитання, які дав автор наукового нарису "Арійський стандарт" і головний редактор журналу "Перехід-IV" п. Ігор Каганець (На чиїй совісті даний коментар і хто задає питання мені невідомо - В.Л.)

- Яка мета цього дослідження?
Побачити майбутнє України. Через відсутність ясних цілей ми вже десять років тупцюємо на місці. Хоча, з іншого боку, таке очікування виправдане, адже найгірше - це добре робити те, чого взагалі не треба робити.

- Невже для цього треба було піднімати проблеми походження людських рас, глобальних кліматичних змін, феномену аріїв і етнічної основи християнства?...
... а також Гіпербореї, Великого потопу, Загального інформаційного поля, расової психології, німецького міфу, історії євреїв, антропологічних параметрів нової раси-4 і багато іншого. Логіка проста: якщо Україна хоче досягнути успіху, вона повинна вписатися в закономірності цивілізаційного розвитку. А щоб пізнати ці закономірності, потрібно їх дослідити в достатньо широкому діапазоні, принаймні в 40 тисяч років.

- Що таке "Арійський стандарт"?
Це сукупність параметрів, які визначають все найсвітліше і найпередовіше, здобуте людським родом у сферах духу, культури, соціальної організації і технологій. Вважайте, що це еволюційний "знак якості". У далекому минулому носіями передового і шляхетного способу життя - творчого й одухотвореного - були арійці, які складали расотворче ядро індоєвропейської спільноти. Сьогодні арійські цінності доступні для кращих представників всіх народів і рас.

- Расисти навряд чи з цим погодяться...
Расисти чи расологи? Давайте впорядкуємо терміни. Расологи - це дослідники, які вивчають расові особливості, причому роблять це об'єктивно і науково. Саме їхні неупереджені дослідження дозволяють нам наблизитись до розуміння феномену України та її призначення.
Цілком інша ситуація з расистами. Вони також визнають расові відмінності, але стоять на позиціях расового егоїзму. І справа зовсім не в тому, що білі, жовті, чорні чи єврейські расисти в чомусь бачать дійсні або уявні переваги своєї раси. Найгірше те, що вони зневажають людей інших рас, забуваючи, що кожна раса, як і кожна людина, є образом Божим.

- Чи можна сказати, що українська нація є арійською?
Річ у тім, що на нинішній момент правильніше говорити не про українську націю, а про населення, яке проживає на території України. Сьогодні український етносоціальний організм черговий раз формує свою державу і, відповідно, нову українську націю, яка може бути арійською, а може нею і не бути. Щоби стати арійцями, українці мають сформувати таку націю, яка би випереджала інших духовно, організаційно і технологічно.
- Який сценарій розвитку - арійський, обивательський, колоніальний чи ще якийсь - для України є найімовірнішим?
Найімовірніший той, який захочуть самі українці. Адже як може реалізуватися модель, яку народ не бажає? Захочемо далі деградувати - будемо деградувати, захочемо стати арійцями - станемо ними. Тим більше, що територіально, генетично, психологічно і духовно українці найближчі до первинного арійського ядра.
- Тобто в цьому плані у них найкращий "стартовий капітал"?
Кому багато дано, від того й багато вимагається. Українці щедро обдаровані талантами і землею, тому вони просто зобов'язані взяти на себе роль "цивілізаційного локомотива" - нації, яка виривається вперед і тягне за собою решту народів.
- Що нам треба зробити, щоб стати "цивілізаційним локомотивом"?
- Треба, щоб в Україні була досягнута сукупність параметрів, яку ми називаємо "Арійський стандарт". Якщо стисло, то це: 1) гармонія просвітленої віри, розуму і життєвої практики (тобто, святість)? 2) природовідповідна соціальна організація? 3) передова технологічна база. Саме цьому й присвячено останнє число журналу "Перехід-IV", а також його інтернет-версія на сайті www.perehid.kiev.ua.
- Як можна придбати журнал?
В Україні його можна передплатити через каталоги "Укрпошта" (індекс 21823) і "Самміт", або через редакцію журналу: 04108, Київ-108, а/с 23, тел. (044) 460-30-21, е-mail editor@perehid.kiev.ua. За межами України - через американську корпорацію "Колос" за адресою www.kolos.com, тел. 703-684-8733. У Києві журнал завжди продається у книгарні "Наукова думка" (вул. Грушевського, 4) і торговому центрі "Квадрат" на площі Слави (місце №52).
- Хто з історичних особистостей, на Вашу думку, може бути зразком для України у її переході до цивілізації вищого рівня?
Ісус Христос і Діва Марія - істинні арійці. Це твердження викликає подив лише спочатку, точніше, до знайомства з останнім числом "Переходу-IV".

Київ, жовтень 2000.

РЕЦЕНЗІЇ

Перші враження

Звичайно, "арійське" питання досить давнє, і, як би нам не хотілося, обминути його не вдалося.

Розгляд "питання" започаткував лист від п. Юрія Мачухи, аспіранта економічного університету в м.Києві. Юрій, судячи з усього, людина ініціативна і в царині літератури невипадкова. Бере участь у заходах видавництва "Смолоскип", "Гуманітарної Колеґії", співпрацює з милим моєму (В.Л.) серцю сайтом "Поетика" п. Романа Косаренка, спілкується із молодими українськими поетами, цікавиться як творчістю в найширшому понятті, так і теорією творчості. Так ось - вельмишановний Юрій запропонував для дружнього розгляду цікаві матеріали, а саме частково опубліковану в журналі "Перехід-IV" працю Ігоря Каганця "Арійський стандарт" і відповіді на запитання, які дав автор "Арійського стандарту" і головний редактор журналу "Перехід-IV" п. І. Каганець.

Аби розпочати можливу дискусію, і в дещо іншому руслі, аніж це відбувається на сторінках "Переходу-IV" (у нас дозволяються сумніви і "позаземельні" погляди, а також, слава Богу, немає тих, хто вважає себе нинішньою чи майбутньою елітою, і в першу чергу від влади), пропоную лист п. Юрія Мачухи і відповідь того, кому він був адресований.
(Звичайно, будуть опубліковані і Ваші погляди на цю гостру тему).

Ю. Мачуха - В. Ляшкевичу. 27 жовтня 2000р. Лист 1.
Добрий день, пане Володимире!
Цікаво почути Вашу думку щодо цього інтерв'ю...
Із шануванням - Юрій Мачуха.
machukha@yahoo.com
___ "Доброму всюди добре"

В. Ляшкевич - Ю. Мачусі. 27 жовтня 2000р. Лист 2.
Привіт Вам, Юрію.
"Доброму всюди добре" . На перший погляд, цього достатньо. Хоча можна додати - "возлюби ближнього свого, як самого себе." Однак кінцево сьогодні все виглядає, як возлюби ближнього свого, як "Я возлюбив вас". По суті справи цього і достатньо, аби відповісти "на інтерв'ю". Проблема лише в тому, кому відповідаєш.

Звісно, найширший сенс відповідати тим, на кого направлене інтерв'ю і сама робота Ігоря Каганця. І для цього її потрібно прочитати. Я не читав, але при нагоді ознайомлюся.

Однак з перебігу самого інтерв'ю Ігоря я не зовсім зрозумів наскільки володіє він знаннями про вказаний період часу ( 40000 років аж по Р.Х.).

Напевне я також недостатньо знайомий з останніми трактуваннями шляхів аріїв і з популярними родоводами Українства. Мені також здалося, що в інтерв'ю п. Ігор зміг собі дозволити більше свободи, аніж в основній праці. Якщо все навпаки, я був би розчарований.

Чому? По-перше через те, що зміщені в помилкову сторону акценти при використанні понять - дух і форма. Навіть не копаючись в історії ( а це необхідно) і маючи тільки голову на плечах, ясно, що "цивілізаційні" цінності ніколи не були вирішальною ціллю розвитку людства чи взагалі живого, скажімо, на Землі. Все навпаки - рівень цивілізації відбивав рівень вирослого живого.

Правда, всі мої слова мають зміст лише в випадку, коли допускати, що Життя має не тільки земні закони і Бог - це Закон. Незмінний загальний Закон Життя. При якому, звісно, неможливо зробити щось завершене в конкретному місці. Як і сильно відрізнятися від когось в тому ж конкретному місці.

Пан Ігор неначе хоче добра, працюючи на наших, українських, малоораних історичних, філософських нивах, в царині психоаналізу, але дещо насторожує - не ясний приклад арійства, підміни термінів. Пропонується досить туманний ідеал, схожий врешті-решт на кумира.

Цілком допускаю (за власними дослідженнями), що "арійці" пішли від сімейства розбитих Хроносів, які володіли певний час райським садом (в найбільш родючій місцині Межиріччя). Допускаю, що дані олімпійці, як і інші Усери (Осіріси), Еа, Мардуки - звані "благородними", могли бути ближчими до атлантів (але ніяк не до "русів"). Але це ні про що не говорить. А говорить Зміст яви Христа. Яви в той час, коли розумним і посвяченим було відомо не менше, ніж зараз наймудрішим. Зміст і в тому, що індивідуальний шлях порятунку, відомий глибоко посвяченим ( звязано з поняттям самоідентифікації, але не тільки) був надто недоступний для мас і був у цілому не вирішеною проблемою.

Власне, Христос-Бог-Закон і вирішив задачу. До речі, ні в якій степені не пов'язану з арійцями, скоріше з їх вчителями і предтечами, до яких, в першу чергу, видно, і було направлене попередження: не вкуси плода пізнання, не отримуй Тут безсмертя (сьогодні це стосується і нас).

Проблема складна. І на різних рівнях розуміння протилежно трактується. Схоже на паралелі, що не перетинаються і перетинаються. В залежності, кому говориш і для чого. Тому і кажу про акценти.

А стосовно "арійського духу"- краще вже б почати з "руського" духу, що від древньогерманського племені русів, росоманів, і не опиратися на роботи романтиків історичної науки (рекомендую почитати працю російського історика Льва Гумільова "Древня Русь і Великий Степ", наприклад, від 168 сторінки: "У 9 ст. руси і слов'яни мали небагато спільного..."), що певним чином вплинув на пізніший поділ слов'янства. Це простіше і наглядніше показує (доказує) тривалість існування менталітетів. Але тільки в руслі філософії, в руслі традицій і географії. Не більше.

Системний погляд Тут (на Землі) завжди впирається тільки в самого себе. А рятувати Україну треба тільки тоді, коли ти повинен це робити. У відповідності із зростаючою (дорослою) сутністю. Як дерево, яке ми пізнаємо за плодами.

Не плоди і любою ціною, а сутність дерева. А тоді вже і Україна. Хотілося б знайти у п. Ігоря Каганця підтверження цьому.

Однак, Юрію, пробачте за туманну складність речень. Наповняю ними нетривалу паузу. Вважайте, що я говорив безвідносно. Швидше сам з собою. Бо предмета, як такого, звісно, ще не охопив...

Ю. Мачуха - В. Ляшкевичу. 27 жовтня 2000р. Лист 3.
Добрий день, пане Володимире! Красно дякую Вам за розлогу відповідь. Я переслав її Ігореві Каганцю, з котрим ми часто контактуємо. -- Із шануванням - Юрій Мачуха Пишіть: machukha@yahoo.com ___ "Не той друг, що медом маже, а той, хто правду каже".

Ось так, взяв і відправив пан Юрій мої перші враження.

Остаточні враження

Ляшкевич Володимир. Cтосовно інтерв'ю і відомих мені частин "Арійського стандарту".
Усе треба починати з любові і любов'ю завершувати. Однак, однак. До чого можна приліпити любов у проекті "Перехід-IV"? І до кого? Можливо, я повинен возлюбити пана Ігоря Каганця - і тих хто з ним - за те, що він, як той святий Миколай, сміливо вліз в болото, аби допомогти конкретному чоловіку витягти воза?

Ні, пан Ігор, судячи з опублікованих частин його проекту, поки в болото не влазить. А навпаки, білішає й святішає. Можливо, такою чистою ідейною хмаринкою і можна було б звабитися, якби не пам'ять про "біле братство" (започатковане фахівцем психоаналізу) і випираючі звідусіль роги неспівпадань, перекручень, нав'язувань. Жодного сумніву, стандарт, та ще й арійський (який, правда, треба читати і розуміти як руський, русявий, русистий, Е! рус! (к)алимистий! Е! р(ус)! ихонистий (іконистий), будь-які паралелі, бо так сказав Ра, і він теж рус і трішечки арій, бо має в собі букву ррррр!). А раз вже заліз iшановний пан Ігор в міфологічну древність, де не оперує нічим новим, окрім впевненості, то слід нам пригадати і відомого укладача стандартів - пана Прокруста,- того, що нападав біля Елевсін (Афін) на перехожих і стандартизував їх на своєму арійському, видно, ліжку. Чому арійському? Бо хто у нас пан Прокруст? Зблиснуло? Так, так, - правильно, - буква "ррррр", та ще і "уууу", та "ссссс", а разом? Арієць! Добре, що поряд юний Тесей проходив, а то сьогодні до питань і не дійшло б - все було б стандартизовано. Однак пан Ігор Каганець не дає нам випити за здоров'я шановного Тесея і огорошує 2015 роком - роком загальної кінечної стандартизації. Лишнє відрубають, а з декількох ідеальних арійців (із числа сьогоднішньої невидимої, проте "справжньої" еліти) виросте нова мудра раса-IV. Зверніть увагу: жодного індивідуалізму - суворо і системно. Напевне, саме це наштовхнуло пана Ігоря на думку, що справжня духовність зникла разом з аріями, себто з Прокрустом, а точніше - з русами. І тепер можна все. Жодного індивідуалізму - масова стандартизація. Бо людство загниває і розпадається на очах! До болю знайомий погляд. Маркс, Енгельс, Ленін?! Та ще й Гітлер! Але ні, як могли зникнути руси, коли он вона - їхня русявість! Вони не зникли?! Ховались! Стільки тисяч років! І поміж нас, українців. А хто їх знайшов? Пан Петухов! Напевне великий історик сучасності? Та ні. Крім певних асоціацій, ніяких цікавих паралелей його прізвище не викликає. У слов'ян. Можливо, у русів викликає? Загадка з цими русами, і хай би собі була загадка, бо що нам до русів, як власне і до дуже далекого минулого, що вже виконало свою Божественну місію, але пан Ігор Каганець таки наполягає: ми (справжні українці) від русів. Звичайно, бездоказово. Чимось перекликається із Кучмою (прізвище), носій якої натякає, що українець - це не від заїздженого національного поняття, це щось більш територіальне. Тяжіюче до чого? Саме до цього, на "р". Підозріло схожі концепції. Хочеш - не хочеш, приходиться починати розшуки змісту. Можливо, суть в самому слові "рус"? Може, це слово є самодостатнім. Самоавторитетним. Самоцінним. Народженим у собі. Почув, скажімо, "рус" і зразу відчуваєш: це про мене. Можливо, "рус" - це справді витік українства, і тому є нашим, як буква "р" у слові Україна? Як кров у наших жилах?
Дуже сумнівно. Швидше як менталітет у чиїсь голові. Навіть "чисті руси", вони ж руські, російські визнані вчені такі, як А.А. Шахматов, Д.С. Ліхачов, Л.М. Гумільов ставлять слов'ян зовсім окремо від русів. Різні етноси. Ще в X ст. Ліутпранд Кремонський писав:" Греки називають Russos той народ, який ми називаємо Nordmannos - за місцем проживання". Жалюгідні залишки мови русів - імена і топоніми - вказують на їх германомовність. Візантійські хроніки - це вам не Нестор. Їм чомусь вірю. Так ось у Костянтина Багрянородного приведені руські назви дніпровських порогів: Ессупи, Ульворен, Геландра, Ейфар, Варуфорос, Леанти, Струвун - і по-слов'янськи: Островуніпрах, Неясить, Вулніпрах, Веруці, Напрезі. А ось імена древніх русів (за А.Н. Сахаровим "Мы от рода русского. Рождение русской дипломатии", с.138) - "Карл, Ингелд, Фарлоф, Вельмуд, Рулов, Гуды, Руалд, Карн, Фрелов, Руар, Актеву, Труан, Лидул, Фост, Стемид". Побутові звички у слов'ян і русів були теж різні, особливо в характерних дрібницях, - руси вмивалися перед обідом в спільному тазі, в той час, як слов'яни під струменем води. Руси брили голови, залишаючи пасмо на потилиці, слов'яни ж стригли волосся "під глечик" - колом. Руси жили в військових поселеннях ( спочатку на берегах річок, а згодом - нафто-газових потоків. - Прим.В.Л.) і "кормилися" військовими здобутками, частину яких продавали хозарським іудеям, слов'яни ж займалися землеробством і скотарством. Автори X ст. ніколи не плутали слов'ян з русами..."(Гумільов Л.Н."Древняя Русь и Великая Степь", с.33, докладніше - Артамонов М.И. "История хазар", с.289-295).
Так, ці племена пару століть жили разом, в результаті руси ( в більшій степені знищені в постійних невдалих для них війнах, брехливо описаних пізнішими "піітами" як війни переможні) залишили в спадок тільки свій менталітет певній частині слов'ян і похідну цього менталітету - спосіб життя верхів і управління державою, тобто табором, тобто "концтабором".
Звичайно, пан Ігор знаходить пояснення до всього, що не спідпадає з його текстами - змова темних сил з минулого. А я ось шукаю в його текстах хоча б краплину щирості і любові і не знаходжу. Чи може існувати багато мудрості там, де не спостерігається любові? Без коментарів. Одна лиш купа знань, несистиматично назбирана за короткий проміжок часу і поквапливо вивалена у вигляді цілісного глобального механізму українства від "р" - нової Вавілонської вежі від К - на догоду імпотентній нашій діаспорі (в протилежність "менш численній" єврейській), давно не претендуючій на чоловіче начало на "ложі" українства? Думається, що ні, не для старенької діаспори цей проект.
Можливо, я ускладнюю, і вчений просто хоче бути першим. Головне - бути першим?! Але ви не перший, пане Ігорю.
Прикладів багато - куди не глянь. Чомусь у голову приходить Лев Толстой з юнацькою манією створення нової світової релігії ( а значить - і прочан, і народу, і раси справжніх). Чи створив?
І не змова - зрілий досвід спонукає реальну світову еліту виважувати слова і теорії. Не змова, а глибше розуміння суті усього, до чого ви доторкаєтеся. Мудрим відомо ще з доарійських часів, що знання без сутності - великий гріх, і в цьому розумінні ви порушуєте біблійне "не з'їж плодів пізнання і життя". А якщо для вас це не факт, то задумайтесь над Римановими поверхнями і наступними дослідженнями в цьому напрямку, прогляньте математичні і фізичні концепції багатовимірних просторів. Може, хоч це вам вкаже на близькість Бога, покаже справжні цілі людського життя - конкретно протилежні заявленому вами арійському стандарту. Дуже хочеться поважати вашу роботу на благо українців та й інших землян, але блага не спостерігається. Ваша еліта підозріло функціональна, і функціональна в матеріальному. Духовної еліти у вас немає. Хіба що вона сховалась під терміном "науково-світоглядна" чи ж бо під "діяльністю у вузькій сфері"? Та ні, Духовність ви залишили у зниклій високій цивілізації пралюдей. Цим, звісно, пояснюється і канібальство в деяких слов'янських племенах до досить пізньої пори.
Ви прагнете допомогти Україні? Українцям? В цілому і масштабно? Завдання велике і достойне, але у кращому випадку ми можемо співпадати з Божественним у своїх потугах. А в гіршому?
Ви, пане Ігорю, на перший погляд, начебто взялися за потрібну справу активізування земляків, але без любові і мудрості та індивідуальної роздрібленості ця справа у вас набуває страшних перспектив.
Запрошувати українців чи русів (усе-таки наш український народ ніколи не ідентифікує себе з русами, українці-слов'яни, на відміну від інших східних слов'ян, відкинули чужу їм руськість) до роздумів, до пошуку істини? Так! Насаджувати своє розуміння законів? Ні! Не той зараз час. А якщо щось і загниває, то тільки тиранії, насильство. Наступає прекрасна золота доба - свободи і особистої відповідальності за дані можливості. Людство ще ніколи не було таким близьким до свободи, яка лякає, бо можна стати і бути самим собою. Стати справжньою елітою живого. Елітою, що йде за Богом, вдосконалюючи свої індивідуальні образи, любячи близьких і далеких. Всезагальна еліта, що звідси, з Землі, рухатиметься у Подальше Життя, а не в розпад. Про яке виснаження організму людства можна говорити, якщо ми, сучасні, використовуємо свої здібності на один-два відсотки? І це вам добре відомо. Бути активним, як ви, пане Ігоре? Так! Але чим складніше питання, тим важливіше управління, і воно виражається в акцентах, що й формують центр внутрішньої рівноваги. Де він у вас - в душі, що прагне Божественного, чи в іншому - мирському, лікарю...?