Західноукраїнська мистецька спілка / Львів Мотошкола курсы главная мотошкола.
Організація власних та підтримання існуючих регіональних та мережевих конкурсів в різних жанрах українського мистецтва
Осередки поза Львовом
Наші меценати Наші меценати
Наші інформаційні спонсори
Головна сторінка
Панорама
Духовна практика
Поезія
Проза
Публіцистика
Театр
Візуальне мистецтво
Поезія
Духовна практика
Публіцистика
Автори
Архів
Бібліотеки
Журнали
Cторінки
Готові до видання
Для чого
Контакти




ДЕЯКІ ЛИСТИ, ДЕЯКІ ХРОНІКИ

Хроніки одного листування

Листи.


  • "...Насправдi я не надто переймаюсь визначенням стилю. Найголовнiше - отримати задоволення вiд творiння (читання) поезii. Кiлька хвилин прозрiння (т. з. "натхнення") є самодостатнiм i не потребує визнання, класифiкацii та навiть зрештою i матерiалiзацii текстами. Але сiль у тому, що 99,999999999999999% часу ти є передбачуваною людиною зi своїми примiтивними рефлексами та фiзiологiчними потребами, i знiчев"я розсилаєш твори усюди, трохи соромлячись за їхню недосконалiсть. Iнодi iх сприймають. Навiть нагороджують епiтетами "пародоксальнi" та "андеграунднi", що направду менi дуже лестить. Але якщо ЦЕ андеграунд, то в станi якоi жахливої попсовостi знаходиться сучукрпоезiя?.."

    Привіт вам, Сергію! щодо андеграунду, то звісно не всі ваші твори належні йому. Бо йдеться навіть не про літературний стиль, а про спосіб життя? А тут "А" допустимо бачити хоч не зовсім конструктивною і гармонійною, зате вічно динамічною системою цінностей, мислення, існування контркультури? В цьому розумінні дуже багато великого і славного в нашій традиційній українській культурі (Гранді?), як сукупності життєвих традицій, визиває спротив невлаштованого урбанізованого існування нинішніх митців і не тільки митців. Інколи таке враження, що життя стрибком пішло далі, а більшість сучасників, а Гранд ще в "минулому".
    Зрозуміло, що навіть і в такій "відсталості" "урбанізоване сучасне" не є краще за "традиційне минуле". І "А" - не доречно"сучасне" і "Б" - не "віджиле минуле".
    Одне тільки видається логічним, що Еліта наша - котра власне мала би відкривати нові області для подальшого гармонійного і поступового трансформативного розвитку туди Укр. культури - особливих і видимих успіхів ще не досягла... (В.Л.)





    ПОЕТАМ

    Я не поет. Я просто римоляп
    Та серед вас, поетів, так цікаво,
    Що я почав писати просто так -
    Це як цигарка до смачної кави.

    Я полюбив цей ніжносяйний світ,
    Гучних метафор дивне розмаїття,
    Невтримної Фантазії політ,
    Чарівних слів коралове суцвіття...

    І ви мені казали: "Ти - поет!"
    Всміхався я: "Невже? Заради Бога!"
    Потуг моїх -- розмитий силует
    Майстерності. Та довга ще дорога...

    Я не поет. Я просто римоляп.
    Та серед вас зустрів я справжнє диво:
    Я бачив Геніїв! Я знаю точно: ТАК
    НІКОЛИ НЕ ПИСАТИМУ КРАСИВО.

    Та менше з тим. Не кожному дано,
    А римоляпу - це ж воно й подавно!
    Тож вибачте: я буду все одно
    Писати вірші. Сумно і бездарно...

    31.05.2003 7:33

    ***

    З повагою,
    Гнат Рузвий.

    13/04/2003р
    ...Рейтинг образів - це досить цікава ідея, бо вона, можливо, допоможе починаючим авторам звільнитися від комплексів з приводу нестачі досвіду, навичок, а дасть змогу їм розкритися як людям, як "екзистенціалістам". Що стосується останнього - я не вважаю, що "Е." виключає "філологічність" і навпаки. Єдине, важко зрозуміти, за яким критерієм оцінюються образи - самобутність? неповторність? вишуканість? сила? Адже не можна, наприклад, порівнювати стилі чи жанри, як наприклад, комп'ютерну графіку та акварельні етюди, філософію та кулінарію (хоча обидві "науки" вирішують проблеми буття, згодні?).
    Серед сучасних українських мені подобається не дуже й велика кількість авторів. Може, надто примхлива, але я ретельно відбираю книжки на свою поличку, згідно власних симпатій та уподобань. Отож, уподобала поезії вашого І.Андрусяка, І.Римарука - подобається особливо "Діва обида" (як на мене,це високий рівень), вибірково - Андрухович, вибірково - Малкович, дещо - Неборакове і так далі. Але розкажу одну цікаву хохму щодо "київського". Нещодавно зустрілася із таким явищем, як "віршореклама". Тобто, до моїх рук на вулиці потрапив календарик не із зображенням утюгів чи нових телевізорів, а ... з віршем. Це для мене було трохи дивно та навіть дико, може, бо незвично. Але самопевний, винахідливий автор, київський Євген Юхниця на цьому не зупинився. Згодом я зустріла на дошках, де місце для театральних плакатів, рекламу дебютної книжки автора. Не знаю, може в інших країнах це прийнято, але в Україні подібне явище - екзотика... З іншого боку, якби в кожного були гроші в достатній мірі - може, це стало б нормою. А чому ні? Але тоді поезію легко перетворити на шоу-бізнес. А це її зіпсує, й до того зіпсовану місцями...
    З повагою,
    Елвіна "slostud@i.com.ua"


    Привіт і вам. Стосовно "рейтингів". Дійсно "Екзистенція" присутня і любим нашим "Філологам", тому цей розподіл дуже умовний і відбиває невеличкі акценти при наповненні образів особистою чи бібліотечною життєвою практикою (з погляду оглядача образів). Справедливо підмічено, Елвіно, що образи не піддаються раціональній оцінці, але поглядам і відчуттям - однозначно відкриваються, - в тій, чи іншій мірі. Отже "оцінка" відбувається за категоріями - авторської щирості, цікавості, виразності проступання особистого образу, духовної наповненості і, звичайно, поетичності творів, куди ж від цього подітися?
    Стосовно "віршореклами", думаю, що це забавно, якщо предметно прив'язано. Хоча перед Поезією, як і перед усім Вартісним, завжди стоїть проблема ненав'язливості. Скажімо, величезна кількість дешевих мікро збірок, можуть тільки псувати як автора, так і читача.
    24/12/2001р.
    Доброго Вам здоров"я.
    Було б добре, якби на Вашому сайті був пошук. Мені дуже було потрібно ознайомитись із творами та життєописом Евгена Плужника, але так нічого не знайшов. Взагалі, дуже мало матеріалів про творчість наших письменників усіх часів, тількі на російських сайтах є де-які статті та енцеклопедичні дані. С повагою до Вас та Вашої справи.

    Каморніков Денис Миколайович.

    (Друзі, надсилайте нам матеріали про наших авторів, будь-ласка В.Л.)

    12/2001р.
    ... Доброго вам дня (також вечора, ночі, ранку, потрібне підкреслити).
    Мене звати Олена М.
    Трохи ніяково виносити на суд громадськості свої перші літературні спроби, але треба ж колись починати...
    Але в мене виникла проблема!!!
    Я не можу свої вірші класифікувати. Може, вам це вдасться.
    Чи, можливо, я все зовсім не так зрозуміла і надсилати старі вірші не треба, а треба писати нові - на зазначені теми? Тоді виникає питання - навіщо? І чому саме ці теми?
    Але дякую вам за те, що ви взагалі розпочали і продовжуєте цей конкурс, він справді зараз потрібний. Борсаємося у безмежності нашої незалежності, трохи втомилися, хочеться чогось позитивного.
    З повагою,
    О.М


    Шановна Олено.
    Ваші спроби (як початки світобачення) перспективні.
    Якщо їх спробувати класифікувати, то видається, що Ви перебуваєте одночасно у двох таборах, вимірах. Пошуки оригінальної форми передачі відносять у часи розмаїтого модернізму, з шаленою кількістю течій ( по формі), а проблиск сучасного реалізму малює не бажане і намріяне, а навколишнє - у молодій павутинці порозуміння і осягнення, які обов'язково приведуть до неглибоко прихованих скарбів Гармонії живого. Там, звичайно, знайдеться місце для роздумів, дивувань чи іронії ( над собою, людським), і місце для захоплення Вищими Законами. Це все сьогодні у мистецтві називається частіше всього постмодернізмом, що в найпростішому тлумаченні розуміється як період опановування нашої безмірної особистої свободи.
    Ми відчуваємо сьогодні цю шалену свободу і намагаємося цей шалений об'єм заповнити у кожному творі. Але неможливо все відразу втиснути в один твір, - він буде розвалюватися. Щоби цього не відбувалося, потрібно об'єми передавати третіми, четвертими, п'ятими відлуннями існування (наприклад через сполучення властивостей) цих об'ємів. На тих рівнях, де існують "татки"-"мамки" роз'ємів, сполучень. Тобто, взагалі кажучи, варто займатися гармоніями відлуння. В такому випадку, правильно передана крапелька дійсно буде характеризувати океан. І з крапель складеться струмок і може навіть річка.
    Поезія є ніщо інше як активне, усвідомлене відчуття, бачення і гармонійне перебування у нескінченому живому. І формальні - філологічні проблеми - поправимі, а ось поетична сліпота - нежиттєвість, не гармонійність, відсутність обсягу, наповненого живим ефіром, є головною проблемою авторів усіх часів і народів.
    А вірші можна надсилати будь-які. Вказані ж теми є лише напрямками поглядів. Раз ми вже говоримо про усвідомлення творчого процесу, то повинна бути і конкретика.
    Писати на задані теми, в нашому випадку, правильніше, але достатнім буде і просто присилати свою поезію, - ми вже тут її спробуємо класифікувати .
    (В.Л.)

    21.08.2001р. від Джорджа Лонглі
    Доброго дня, шановна редакціє!
    Пише до Вас "автор чудовий" - Джордж Лонглі...(Якщо Ви мене не знаєте - то не біда, я сам себе так проголосив.)
    Маю пару зауважень до рубрики сонети...
    Сонет хитруватого Карявки з Кривого Рогу мені місцями сподобався, як не як сонет... Чого не можу сказати про Н.Федорака. І хоча має сякий-такий талантець - проте, щоб стати чимось більшим від салонного шкрябача та гидкуватого манірника - виливаю трішки прохолодного на розімлілу від фаміаму голівоньку нашого мудрика-цьомчика-оригінальчика...
    Вибачаюсь, трішки і за всіх інших, кого зачепив у пародії...

    З повагою,
    Д.Л.
    Епіграф: "Глузд - то розум без крил"
    Л.Стафф
    ****
    І наче в молоці гарячім сир,
    Зіпрів в мундирі чи драгун, чи кірасир...
    Аги, із шлунку інтелект гука,
    Як дівці по соску папером побрела рука...

    Ще вчора був ти гунном, пив-гуляв
    Прокинувсь - глип ...Біда! Бо негром з Алабами став
    На ранок забуваєш, ким єси...
    Гудять опришків в голові гугняві голоси

    Бо тільки наш опрілий може хлоп,
    Без змісту наліпить слова і каже: "Гоп !"
    Мужчина ж не хористка у лусці,
    Він розум - а не пиптик трима в кулаці...

    Та подив викликають не такі митці,
    А ті, що золото в коров'ячому зрять млинці...

    ________________________________________________

    Ю.Довгаль: "Осягнення любові ?.."

    Я, так би мовити, той голос простих людей, котрих поети принизливо
    називають юрбою, стадом...
    Можливо, хай хоч на краплю, хоч хтось один, задумається перш ніж напхає до свого "твору" різного сопливо-розлізлого слизу, котрий викликає не тільки відразу, але також жаль та співчуття до безталанного автора...
    Зовсім не дивуюся, що майже ніхто не цікавиться зараз поезією (на Україні...).
    Жодної інтриги, жодних спроб влити щось своє...
    Крім Котляревського, чи не єдиного нашого поета, котрий не скиглив, не заламував рученят і не закочував очиці,
    навіть Шевченко не зміг так бадьоро і потужно проповідувати їдеї самобутності та непереможності рідного українського народу...
    Його Еней не потребує закликів та лозунгів - "повставайте...", "кайдани порвіте",
    ні - він діє, воює, кохається - він герой і лицар, шибайголова і філософ...
    Хоча, звичайно, комусь подобається Лєрмонтов, а комусь...Андрухович...
    No comment...
    Сумно, але наші поети нагадують мені наших футболістів, політиків etc...
    І техніка є, і підготовка - а результату нема...
    Бо вміння римувати - то півділа (як не менше), але тематика - то є і альфа і омега...
    Ті всі штамповані цьомки-бомки, "заяложені" ангели, вигуки "О!" і очами отак-ООО -
    ...Амор...
    А ті всі Чорнобилі, голодомори, нещасна Україна...
    Маю запитання - скільки разів треба прилюдно з подробицями поспівчувати згвалтованій жінці, щоб вона покінчила з собою?..
    А ми весь час мусуємо ці теми, вплітаючи майже до кождої рими речі, котрі не можна забути - але і згадувати кождого разу не годиться.
    Більшість віршів, котрі вважаються непоганими, ба деколи і "класичними" насправді є жахливим конформістським кошмаром...
    Єдине моє бажання, нагадати, щоб поет не забував і не замінював зміст формою. Щоб він хоч трохи думав, що робитьі для чого...
    Хай перечитає геніальну книгу Е.Т.А.Гофмана "Життєва філософія кота Мура" і кождого разу добре подумає, чи не черговий твір кота-ледацюги народився...
    Симптоми : засилля латини-"Ecce quam bonum",
    заяложенність та легкий-середній плагіат...
    ...Ось шмат Мурових "перлів..."

    Тихі гаї, швидкоплинні потоки,
    Плачте зі мною! Доки, о доки
    Ждати кохану?
    Дайте на рану
    Ліки цілющі - звістку про милу.

    Далі не цитую, бо такий твір може, чого доброго, і конкурс виграти...

    З повагою, Ю.Довгаль.

    __________________________________________________________
    І що сказати у відповідь? Напевно, лише одне - будемо вдосконалюватися. А втім, не так усе й погано - і Андрухович хороший хлопець і добрий автор.
    Шановний п. Юрію (Довгаль), шукайте не зі скепсисом, а з любов'ю, і неодмінно знайдете.
    В.Ляшкевич

    Висловитися.

  • Copyright 2000 - "ПОЕТИЧНІ МАЙСТЕРНІ" - Львів