Західноукраїнська мистецька спілка / Львів
Організація власних та підтримання існуючих регіональних та мережевих конкурсів в різних жанрах українського мистецтва
Осередки поза Львовом
Наші меценати Наші меценати
Наші інформаційні спонсори
Головна сторінка
Панорама
Духовна практика
Поезія
Проза
Публіцистика
Театр
Візуальне мистецтво
Поезія
Духовна практика
Публіцистика
Автори
Архів
Бібліотеки
Журнали
Cторінки
Готові до видання
Для чого
Контакти

ГОТОВЕ ДО ВИДАННЯ


Анонсуйте свою працю.

Анонс - це своєрідна реклама,в якій автор подає інформацію про свою книгу. Щоб майбутньому видавцеві легше було шукати потрібний йому матеріал, авторові треба заповнити анкету. У картотеку вноситимуться лише ті дані, які коротко, але достатньо характеризуватимуть майбутню книгу. Відомості про автора зберігатимуться на нашому сайті для майбутнього зв'язку з спонсором.

Оскільки метою нашої роботи є допомагати митцям і сприяти розвитку мистецтва, то ми просимо не надсилати анонси творів, що пропагують різного роду насилля. Сюжетний виклад не повинен містити непристойних або вульгарних слів.

А тепер давайте знайомитись!


Так як інших авторів наразі не маємо, то виставляємо свого. Обіцяємо його, тобто Володимира Ляшкевича, по приході від Вас перших анонсів відразу перенести на глуху бібліотечну полицю.

ЗРАЗОК РЕЄСТРАЦІЇ

Автор: Ляшкевич Володимир
Контактна адреса: м.Львів, вул. Вірменська, буд.18, кв.10
Назва твору: КІНЕЦЬ ДРЕВНОСТІ
Обсяг: 300
E-mail для пропозицій:konkurs@lviv.uar.net
Рід літератури:Епос
Жанр:Роман
Різновид:Історичний, філософський
Тема:Від атлантів до олімпійців. Від Осіріса до Яхве. Від Ехнатона і Нефертіті до Мойсея. Формування монотеїзма.
Коротко про зміст: Життя древньоєгипетського жерця на фоні подій 1400 -1320 р. до Р.Х. Подорожі по древньому світу, оповіді й описання.
Читацька аудиторія:Майбутні покоління.
Художнє оформлення:Ізотерична графіка.
Представлення тексту: "...Велично парив в сині неба бену.
Понад прибережним зжухлим суходолом
віддався теплій течії повітря
й напівдрімоті - звично безупинно
ковтаючи стрімкою тінню простір
в дорозі споконвічній вслід за Сонцем.
Велике Море жило знизу, справа,
поверхню пов'язавши плином ліній, -
немов-би раз за разом горизонт
з набридлого йому зривався місця
та з примхи злої долі знов і знову
зринав все там же звідки щойно знявся.

Утративши з ним частку суті хвилі
якийсь ще час тримали велич форми -
в бігу стрімкому гралися ковзанням
одне за одним, тішились безмежним
простором - підданим своїм довічно.

Сповільнюючись біля берегів, -
оманливих ілюзій володіння
зненацька позбавлялись. Тверезіли
й за мить уже сварливі, аж до скону,
вгризалися в громади пітних скель,
й вмирали, - до збайдужених пісків
окремими сягнувши язиками.

А зліва - на багатих пасовищах -
між величавими лісами кедрів
бродили табунами швидконогі,
збираючи в п'янкім роздоллі трав
улюблене - "для кожного своє",

чим залишали після себе й іншим,
й шукали тіні дужі хижаки, -
що начеб-то нічим не переймались
лиш раз за разом клацанням щелеп
вихоплювали з стад собі поживу.

Й картина ця століттями незмінна
була урівноваженим покоєм,
вагомішим від спокою пустелі.
Та ген, поміж зарослих скал, димами
означивши успішне полювання,
зібралися над закрутом ріки
двоногі - найжадніші з хижаків.

Все більше їх. Печери вже замало,
кудлаті, вкутані у грубі шкіри,
снують між ям набитих очеретом,
вичісують з волосся паразитів
і тулять до грудей малих дітей, -
не так вже відрізняючись від інших
численних хижаків якби не запах,
уміння управлятися з вогнем,
чи незбагненна хитрість спільних ловів...
.............................................................. ..............................................................
...У стін гробниці пусто, - охоронці,
наказ отримавши, вернулись в місто.

Сідає ніч. Здалеку чути крики
стурбованих птахів, виття собак.

Похмурі скелі зрять у далечінь
на тимчасову маячню живого
і певно раді покою своєму.

Їх не тривожить час, а тільки дійство.
Немов бажається їм щось важливе
у собі пригадати, щось таке,
що надто схоже на людське обличчя,
ось-ось здається, та ніяк, ніяк
і залишається одне, - лиш спати
та ненавидіти безглуздий рух.

Жерців маленька група обережно
підходить до останнього притулку
заснулого навіки Ехнатона.

Завернуті в тканину інструменти
в руках умілих глухо бубонять
руйнуючи закладений прохід.

Невдовзі отвір зроблено й крізь нього
жерці виносять похоронні ноші
з труною в формі постаті людської.

Холодне сяйво місяця блищить
на візерунках золотого листя,
на самоцвітах, кольоровім склі.

Слідом за ношами несуть чотири
з печальним вмістом вази з алебастру.

Ось і усе, - царя нема в гробниці.
Жерці дбайливо закривають отвір
і спішно покидають місце смутку.

Лише один, найстарший з них, стоїть
завершуючи молитовну службу...


До зустрічі!

Повернутися на головну сторінку розділу.


Copyright © 2000   ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКА МИСТЕЦЬКА СПІЛКА.
Design © 2000      Yarema Holovetskyj. Last update 1-10-2000.




ХТО І ЩО НАПИСАВ

(Представлення неопублікованих творів)

ФОРМА ДЛЯ РЕЄСТРАЦІЇ

Для авторського заповнення

Про авторське право

Закон про авторське право і суміжні права