Поетичні майстерні - Ляшкевич Володимир | "Кінець древності" IV - Тадухепу (Нефертіті) Купить диплом рязань здесь. 'Кінець Древності'
      

Частина IV: 'Міжріччя'

 Художник - Девід Робертс.

Глава 5. 'Тадухепу'

1
Принцеса Тадухепу повторяє
на вимогу Раі повчання різні.

Вона старається, немов би з нею
історії трапляються всілякі,
а не з Усером, Гільгамешом, чи
Ісет. Учителю таке - приємне,
бо чим би не займалося дівча -
письмом, читанням, числами, малюнком, -
старається дізнатись значно більше,
ніж готувався він їй розказати.

Порівнюючи сина Пераа,
Аменхотепа, з дівчиною, жрець
знаходив ніби протилежні риси,
які, між тим, складали спільний образ
сумісної любові до природи,
до справжньої краси, до Сонця, світла.

Жрець, добре знаючи Аменхотепа,
старався прищепити їй уміння
знаходити приховані в глибинах
джерела істини, надії, віри.
І рік навчання добрі дав плоди.

Не тільки в Тадухепу, але й в Са,
що брав вагому участь у навчанні.

Одною з кращих рис дочки Тушрати
було уміння берегти таємне.
Якщо Аменхотеп був мовчазним
й, приймаючи посвячення, вважав
його частиною самого себе,
а що про себе іншим говорити?
то Тадухепу зовсім навпаки.

Для неї таємниця мала зміст
лиш спільної з учителем забави,
яку вона і ревно захищала
від всіх сторонніх, навіть від сестер.
Раі у цьому впевнювався часто,
спілкуючись з Тушратиним сімейством.

І з часом жрець принцесу посвятив
у все, чому навчав Аменхотепа.
У тім числі, в знання народів древніх,
в таємні символи, в примарність сили,
людської влади над творінням Вищим.

Та саме тут Раі й відчув межу,
поза якою дівчини цікавість
ставала вдаваною, швидше грою.

Для чого нам життя і як прожити,
щоб мати після смерті нагороду, -
її при певному знанні предмета
по-справжньому ніяк не хвилювало.
Немов вона всередині, у собі,
зіштовхувалась з чимось більш важливим,
що суперечило далеким планам.

По довгим роздумам Раі дійшов
до висновку, що то з-за віку й статі.
І все ще може з часом помінятись...

Жрець слухає й хитає головою, -
все правильно, давай продовжуй далі.

2
Дівча доходить до Утнапіштіма.
Раі спиняє Тадухепу й просить
аби вона розповіла про мандри
прекрасної Іштар в країну смерті.
Бо Са, що зранку говорив про це,
заплутався був зовсім.
Хлопчик мружить
на вчителя розсердженого лоба.

Дівча всміхається до Са. Немов
збираючись пірнути набирає
повітря в груди: - "Вмер Таммуз! Помер!
І Сінова дочка Іштар біжить
до дому Іркалли , в оселю мряки.

Там глина й порох замість страв й води,
зійшовши в ті краї не повернешся.
Одягнутий в одежу крил, мов птах,
краде той повелитель світло дня.

На дверях і засувах вічний прах,
округ воріт розлилося спустіння.
Але Іштар не має в серці страху,
кричить - "сторожа, відчиняй ворота!

А не дасте мені ввійти - зламаю
одвірок, двері, розіб'ю замок,
померлих підніму і стане більше
тоді живих у світі, ніж померлих.

Ерешкігаль , слова почувши грізні,
мов дуб підрубаний, лицем пожовкла,
немов побитий очерет зчорніла,
і, зле задумавши, шле охоронця
аби сестрі ворота відчинив, -

"Іди, мій стороже, її впусти,
зроби, одначе, згідно із законом."

Й він відчиняє браму для Іштар.
"Заходь уже, тобі привітний Куту
і весь пекельний двір тобі радіє."

В одні ворота ввів її - знімає
і з голови тіару з царським знаком.
Іштар питає - нащо робиш так?
"- Заходь цариця! В нас такі закони!"

В ворота другі вводить - забирає
підвіски з вух її. - Береш навіщо?
"- Заходь цариця! В нас такі закони!"

В ворота треті вводить й відбирає
у неї з шиї дороге намисто.
"- Заходь цариця! В нас такі закони!"

Бере з грудей щиточки у четвертих.
Народжень пояс забирає в п'ятих.
У шості входять - з рук її та ніг
знімає амулети і браслети.
"- Заходь цариця! В нас такі закони!"

У сьомі вводить ворота, в останні, -
і тягне хустку сорому з Іштар.
"- Навіщо забираєш хустку з тіла? "
"- Заходь цариця! В нас такі закони!"

Іштар ступає і сміливо просить
води живої - воскресить Таммуза.
Ерешкігаль сестру свою стрічає
й повеліває відвести в палац
і шістдесят хвороб наслати їй…

Із зникненням Іштар прийшла біда.
Земля родити перестала й люди,
тварини, риби, навіть комашня.
Насунулись велика пустка, голод.

Еа, що добре знав Ерешкігаль,
створив примару - Аснаміра - образ.
І той землі царицю звеселив.
І в нагороду міх води живої
отримав для Таммуза і Іштар.

Іштар позбулася страшних хвороб.
Вернула свої речі, перейшовши
назад крізь сім воріт, і поспішила
з водою животворною додому.

О лий водою на Таммуза, лий,
о маж його єлеєм кращим, маж.
Нехай він світлий одяг надягне
і флейта серце розіб'є йому
й веселі діви хай думки полонять…"

Жрець зупиняє розповідь і каже
слова подяки Тадухепу й Са
за їхню працю.

Дівчина сміється
і Са регоче в голос разом з нею.

Раі питає в чім причина сміху.
Дівча відповідає: "та тому,
що все в Іштар закінчилось щасливо,
а у Таммуза в голові дівчата."
І сміх гучнішає.
Учитель зводить
на них удавано сердитий погляд
і мовить голосом низьким:"Не чули?!
Достатньо на сьогодні! В сад - гуляти!
А хто не слухається, я того..."

Слова останні звісно долітають
до вух учнівських десь поза кущами,
де Са і Тадухепу заховались.

Ну що, ж такою є останнім часом
завершуюча день навчання гра.

3
Раі, говорячи щось надто грізне,
шукає учнів й думає, що скоро
посли Тушрати мали б повернутись.

Коли від Пераа тому шість тижнів
приїхав повноважний Мені, щоб
просити сину Пераа в дружини
прекрасну Тадухепу - цар на диво
поступливо прийняв оте прохання.

Звичайно справа у дарах, які
привіз Тушраті Мені задля згоди.
Проте свою сестру, царицю Тейє,
Аменхотепу цар віддав лише
на шосте поспіль Пераа прохання.

І хоч принцеси батько відіслав
послів оглянути усі багатства
обіцяні за ладну Тадухепу
й посли звичайно там побачать їх, -
в Раі живе підозра, що союз
оновлений між Кемет і Мітані
Тушраті є важливішим за гроші.

4
В палаці гамірно. Печаль і радість
сьогодні поєдналися докупи.

Принцеса Тадухепу від'їжджає.
Вона вже зібрана, вона виходить.
Прощається зі всім і зі всіма.
Сестрички плачуть і принцеса плаче.

Їй зовсім розхотілось від'їжджати
і страшно виходити заміж в Кемет.
Вона благально дивиться на батька,
та той увесь занурений в майбутнє,
а мама шепче, щоб вона писала.

Зненацька Тадухепу бачить Са, -
малий уже на ослику, чекає,
коли ж нарешті виступлять в дорогу.
І вчитель ген, і дивиться на неї.

Принцеса раптом згадує про сад,
чудовий сад з малесеньким палацом,
про теплі вечори і запах квітів
про все, що говорив колись Раі.
І дівчина здіймає вгору руки,
щоб привітати вчителя свого.

Навколо підіймається веселий,
щасливий лемент радісного люду:
- "Цариця любить нас і не покине".



      


Читати нову главу
Повернутися до змісту
Всі примітки

Кардуніяш - в описуваний час так називалося Вавілонське царство.

Шамаш - в старовавілонській релігії - бог сонця.

Мітані - царство, в описуваний період знаходилося в краю, де протікає верхня частина Єфрату, - нижче хетського Кархемишу.

Мардук-Бел - з часів Хаммурапі - Мардук є богом Вавілонського царства. Це бог весняного сонця, який переміг первинний хаос, - за переказами був творцем, визволителем, спасителем, йому присвячувався бик - Бел. Мардук замінив собою попередніх "героїв", точно повторивши їх подвиги. Власне, першою створення світу ( зі всіх старих текстів) описує вавілонська поема "Енума Еліш", де бога Абзу і його дружину - потворну богиню хаосу - Тіамат, вбивають їхні діти під керівництвом бога Еа. Потім чудовисько перемагає Ваал (Левіафана), в шумерів це вправно зробив Енліль, якого при Хаммурапі і зробили Мардуком. Самого Мардука змінив потім Ашшур - при ассірійцях. Пізніше переможно бореться з Левіафаном Ягве, і навіть святий Георгій. До речі спокусником "Адама" і "Єви" в найдревнішому месопотамському міфі виступає бог Еа.

Шінар - древнє шумерська назва свого краю в гирлі Тигру і Єфрату.

Агаде - інакше Аккад, стародавній край, потім держава в Міжріччі.

Саргон - цар Шумеро-Аккадського царства - 2360-2305 роки до Р.Х..

Хаммурапі - Близько 1800 року до Р.Х. заснував могутню вавилонську імперію. Видатний завойовник і законодавець.

Хебреї - власне і перекладається, як люди з-за ріки.

Ур - древнє шумерське місто в колишній дельті Єфрату.

Гільгамеш - основний герой шумерського епосу, володар одного з шумерських царств-міст - Урука.

Еа - древнє вавілонський бог води і моря.

Іштар - Беліт, вона ж Баалат-Гебал, фінікійська богиня, в пізніші часи мати і дружина бога Адоніса, можливо в описуваний період була пов'язана з культом Думузі (Таммуза), а також дружина і сестра бога неба Ваала, богиня родючості і материнства (як Іштар, Істар, Астарта в стародавньому Шумері, Вавилонії, Ассирії), (як Анат, Аштарт, Ашерат, Астарта в стародавній Сирії, Фінікії, Ханаані) - цариця небесна.

Ану - ассіро - вавілонський бог неба, дослівно "Отець" - батько богів.

Німмах - древнє вавілонська богиня-мати.

Таммуз - вавилонський, ранній фінікійський "спаситель", в Фінікії більше знаний як Ешмун, - божество рослинності, - щороку восени вмирає і воскресає на весні, народився на зимове сонцестояння - культ з IV тис. до Р.Х.

Утнапіштім - у шумерських сказаннях - праведник, що чудесно врятувався від загибелі під час потопу в Межиріччі.

Іркалла - (Іркалла-Нергал) володар смертного мороку, чоловік Ерешкігаль.

Ерешкігаль - вавилонська богиня, володарка підземного царства.

Куту - столиця підземного царства по-вавiлонськи.

Аснамір - похітлива примара одна із дійових осіб вавилонського епосу. Був надісланий богом Еа у пекло, для досягнення оживлення богині Іштар.



Читати нову главу
Повернутися до змісту
Всі примітки