"Поетичні майстерні" - Ляшкевич Володимир | "Кінець древності" - "Тір" 'Кінець Древності'
      

Частина V: 'Повернення'



Глава 3. 'Тір'

1
Муж і хлопчина покидають човен.

Приплинувши, нарешті, до причалу,
ідуть непевно, наче їм незручно
попід ногами відчувати твердь,
а не бездонність глибини морської.

Невтомні води м'яко наповзають
на схили кам'яні і безнадійно,
печально повертаються назад,
щоб знову спробувати дотягнутись
до тих, хто вийшов з них оцього разу.

Рибак, що їх привіз, кричить - "Щасливо!"
Й вони себе такими почувають,
поглянувши назад, на те корито,
що сміло величатися човном.
Якщо би Тір не спав, то й він сміявся б.

2
Займаючи собою цілий острів -
близький достатньо берега аби
сюди дістатись шляхом насипним -
Тір був, усе ж, одна велика пристань.
Хоч дужі стіни мурів захисних
обмежували доступ до води,
та в той же час і навпаки - від моря
перешкоджали нападам на місто.

Добравшись до зачинених воріт
і давши стражам за нічні турботи, -
жрець і хлопчина входять в темінь вулиць.
Ідуть пахучою всіляким брудом
пітьмою вогких і вузьких розщілин,
поміж будівель - темних і ворожих.

Сандал на щастя вдома, - в теплім блиску
враз спалахнулих многих смолоскипів,
кидається геть сонний до гостей
з обіймами і радісним вітанням.
Наказує накрити швидше стіл,
протягує від Менеса послання -
папірусів пов'язані сувої.
Та гості відмовляються від всього,
жадаючи одного - тільки спати.

3
Сандал розповідає про події,
що відбулися за останній час.

Опісля зміни влади в Домі Кемет
приховане вилазило назовні
і особливо тут, у Ханаані.
Хебрейські племена та різні шасу
кінцево перерізали дороги,
якими слідували каравани,
й життя спинилося для багатьох -
"Міста глибинні стале зубожіють.
А побережжя навпаки - цвіте.
Так завжди - десь воюють, десь зростають.
У Тірі нині золота пора.
І головне тепер - не зупинятись…"

Сандал плекає мрію - перебратись
невдовзі у новий, великий дім,
який йому годився би по статку.
Він так гордиться всім, чого досяг.

Вони сидять за чепурним столом,
прикрашеним майстерною різьбою
гористих і рівнинних берегів
оточуючого це місто моря.
Раі милується чудовим твором
майстрів тутешніх, слухає Сандала.
Той водить довгим пальцем по столу -
показує місцини, де бував.
Крізь вікна тягнуться гілля акацій.
Понад плоскими крівлями будинків,
таких, як і Сандал, купців успішних,
безжурно височить блакитна синь.

Жерцю приходить в голову чомусь,
що ціни в Тірі, на усі будинки
повинні значно вирости невдовзі.

4
Послання перше Менеса із Ону
оповідало про події в Кемет
від часу прибуття туди принцеси.
Що дівчина приємна і розумна
і до вподоби юному нащадку.
Про дуже пишне, радісне весілля,
нове ім'я принцеси - Нефертіті.
А також про хворобу Пераа.

І ще про справи в храмі, де старому
сьогодні так недостає Раі.
Прибулі з храмів різних Ханаану,
а також Межиріччя для навчання,
поволі здобувають мудрість Кемет,
та і своїми діляться думками.
Можливо це в майбутнім допоможе
нам краще розумітись між собою.

Лист другий сповіщав про смерть царя.
Про смуток, що упав на землю Кемет,
підготування похорон, про владу
першожерця Амона над усім.
Всевладний жрець відразу наказав
навчання іноземців припинити.
Що ж, Хапу син завжди був послідовним.

Останній лист описував прощання
з Аменхотепом Третім, що усе
пройшло, як і повинно було статись.
Для воскресіння новому Усеру
син Гор-Аменхотеп відкрив вуста
і це дає надію на майбутнє.

Проте царевич знову занедужав.
До нього повернулася падуча,
яку колись Раі було зборов.
Цариця Тейє кликала у Дім
на допомогу Менеса і він,
на певний час дав раду тій біді
таємним зіллям довголіття з храму.

При зустрічі з царевичем старий,
немов посланням від Раі, велів
Аменхотепу потерпіти трохи -
до віку повноліття. Кожний день
скорятися колишньому візиру, -
хай думає, що так довічно буде.

В Раі зринає вкрай сумне видіння
сидячого на троні його учня -
очима зачепився за підлогу,
із-за хвороби від дитячих літ
йому не легко підіймати погляд,
він виглядає зламаним, слухняним.
І може це обдурить сина Хапу.

Жрець Менес також сповіщає, що
Аменхотеп і Нефертіті дуже
сумують за тобою. Поміж тим,
їм радісно удвох, увесь свій час
проводити стараються в садах.
І в Оні зовсім тихо, - чужоземці
роз'їхалися по своїх домівках.
Через одного з них і шле листа.
В кінці переживає, що Раі
давно уже вісток не присилає.
Надіється, - у нього й Са все добре.

5
Раі розповідає про руїни
печальні Кносу, про страхи ахайва,
упевнених, що там живуть злі духи.
Про дивну втрату пам'яті та часу.

Жрець почувається немов забув
події вкрай важливі. Те ж і Са, -
не може пригадати, що там сталось, -
"А певно сталося - весна надворі,
а ми туди відплинули зимою.

Три місяці немов проспали десь!
Пригадується, правда невиразно,
якась хатинка дуже близько моря.
І наче жили в ній, - все дуже дивно.
Така собі здається чудасія.
Одначе неприємна, - у малого
від того часу почалися болі
у голові й нав'язливі видіння.
Такого з ним раніше не бувало.

Недавно, каже, бачив зовсім дивне, -
літ неймовірний бурі, все палає,
гора розколюється від вогню,
у кам'янім мішку геть сивий старець.
Кричить щось грізне, а на нього зверху
летить розпеченим потоком лава.

Сандал встає з-за столу і підходить
в задумі до вікна. Відтак говорить,
що видно зло безслідно не зникає.
Раз цар кефтіу був чарівником,
а це відомо кожному у Тірі,
то і не дивно, що в руїнах духи
й ви, певно, там зустрілися із ними.

Раі поради просить у купця,
де міг би в Тірі за платню пожити.
Сандал обурений: "Я вас образив?
Чим провинився - розкажіть мені?
А раз вам добре тут, в моєму домі,
то і живіть мені й собі на радість!
Вам буде тут цікаво, незабаром
побачите найбільші наші свята.
Почуєте Пісні Пісень весільні,
щорічного обряду в наших храмах,
і інші пісеньки. У нас весною
такі бувають скупчення народу,
які не снилися і Вавілону.



      


Читати нову главу
Повернутися до змісту
Всі примітки

Шасу, Ахайва (др.єг.) - древні бедуїни, греки ахейці.

Кефтіу (др.єг.) - жителі о. Кріт часів міноського царства.

Мінос - легендарний повелитель, часів "Мінотавра".
Кнос - древнє місто, в останній час свого існування - столиця Міноського царства на Кріті.

Кіфара - острів Кріт, Міноське царство.

Аменті (др.єг.) - буквально "західний", термін вживався у стародавніх єгиптян для визначення загробного світу, царства мертвих.

Нефтіда - сестра Усера і Ісет, - богиня пустелі, неродючої землі.

Читати нову главу
Повернутися до змісту
Всі примітки