"Поетичні майстерні" - Ляшкевич Володимир | "Кінець древності" - Частина VII Глава I "Ахет" грузоперевозки рефрижераторами одно из приоритетных направлений деятельности транспортного. . купить параплан цена. . На сайте http://paramotor.me параплан. 'Кінець Древності'
      

Частина VІI: 'Ахатетон'



Глава 1. 'Ахет'

1
Раі поблизу стражі на дверях
збирається залишити сандалі,
проте дворецький просить не скидати,
мовляв, таким є припис Пераа,
щодо його, учителя, прийому.

Раі схиляє голову в подяці
і входить в зал прийомів. Ехнатон
говорить щось Янхаму, нині чаті.
Янхаму, зауваживши Раі,
гойднувся у легенькому поклоні.

Жерцю приємно, що сановник вищий
шле в погляді своїм йому подяку, -
добра не забуває і прекрасно.

Раі вклякає перед Пераа,
та стражники кидаються до нього,
здіймаючи жерця на ноги знову.

Цар радісно учителя вітає.
Він покидає свій високий трон.
Веде Раі з Янхаму за собою
в розбитий поміж крилами палацу
глибокий і духмяноквітний сад.
Говорить, що дружина незабаром
повинна народити і тому
не може бути поряд, ледве ходить:
"Ми мріємо, - усе скінчиться вдало.
І незабаром буде в нас нащадок."

Затим лице царя печалить смуток, -
"Нам Менеса недостає. Так жаль.
Сумуємо, - що Кемет він покинув.
Та віримо, - Атону любий він
і має своє місце в небесах.

Закінчили святилище без нього, -
чудово вийшло, - легко і просторо.
Раі сьогодні ввечері побачиш.
Такий самий будують в Уасеті."

Цар входить у затишний павільйон,
могутня стража завмирає поряд.
Неподалік шепочуться про різне
сановники, десятка півтора.

2
Цар дякує за ліки, що Раі
йому привіз і каже: "Певно досить,
я добре почуваюся, - турбуюсь,
що так втручаюся у волю Вищу.
Атон ж кладе шляхи життя, не я.
А ще безмірно вдячний за майстрів,
привезених із Ону до столиці,
і особливо за Тутмеса, - Майстер,
завершив нещодавно свою працю,
голівку Нефертіті з вапняку,
так схоже виточив, що ми зраділи.

Майстри спочатку все чогось боялись,
казали, - має бути вкрай велично,
як то завжди робилося у Кемет,
аж довелось нагримати на них.
Хай кожен з нас оглянеться довкола,
і зрить як творить Бог, а не пихатість,
і слідом найточніше повторяє, -
і значно менше стане неподобств,
а більше животворної краси."

Цар хвилю помовчав, затим продовжив:
"Опісля наших мук в тім Уасеті,
Ахатетон достойна нагорода, -
довкола мене друзі, однодумці,
моє життя наповнилося змістом.

А, пам'ятаєш, говорив мені,
не раз, й не два про храм людей найперших,
і думаєш, що я малим не мріяв
вернути ту колишню славу й велич?

Та задля перемоги понад злом
ми всі повинні об'єднати сили.
Аби не тільки був в столиці Бог,
але і в кожнім селищі долини.
Та і в краях сусідніх, ти писав,
в цілому визнають за Бога Сонце.
То чи не визнають й вони Атона?

Раі, ти тільки уяви собі,
що можемо без війська і без крові
людей єднати іменем Творця!
Для цього лиш потрібна добра воля.
та й сам Творець хіба не допоможе?
Повинні ми відкрити справжні школи,
і там являти істину жерцям,
і ті б несли в народ слова правдиві.

Усюди закладемо нові храми,
без дорогих надмірностей, - просторі,
наповнені любов'ю і служінням,
з молитвами, а не чаклунством магів!
На тебе, мій Раі, надію маю.
Й чекаю допомоги, - допоможеш?

Кому багато дано в цьому світі,
з того й спитається багато, так?
Чи не навчав мене колись цьому?
І розумієш, що твої слова,
не лиш до мене линуть, а й до тебе!
Повинні діяти почати ми.
А ти закрився у своєму домі.
Не йдеш туди, куди тебе ми звемо."

Раі глядить під ноги можновладцю
й радіє, що хлопчина так змужнів,
хоча на перший погляд і здається
лиш збільшеним у розмірах дитям.
Але ось там, в невидимім нутрі,
так сильно виріс, так багато хоче.
Ще сердиться за ту стару відмову -
першожерцем війти у храм Атона,
хоч наче пояснив тоді йому…
Раі пригадує, як повернувся
після тривалого блукання в Он,
як до землі припав біля порогу,
і обіцяв собі і небесам
те, що і зараз прагнеться всім серцем, -
"…Я вдома, в храмі, і нехай часи,
суєтність втратять всякий зміст для мене,
я звідси не ступлю уже нікуди…"

Ні, даного там слова не порушить,
вклоняється цареві:
-"О, Величний,
мене втішає велетенський труд,
який вже зроблений Палацом Кемет.
Цікаві й задуми - відкрити школи.

Проте, хто буде вчитися у них, -
жерці сьогоднішні? Вони чекають,
що все назад невдовзі повернеться.
Їх силою вести у храм Атона
лише нашкодити великій справі.

Виходить тільки - треба вчити нових.
Та ось кого навчати? - протидія
всьому незнаному живе у людях
і більшість не піде до наших шкіл.
Прийдеться набирати самих бідних -
із вільних землеробів, городян.
А в них у голові пітьма найглибша,
повинно років п'ять чи шість пройти,
аби до глибших істин їх привести.
Задля початку вчити їх у Оні,
а потім, вже кінцево, у столиці.
І як для цього є царева воля,
то згідний я роботу розпочати."

Янхаму, просить дозволу для слова.
Говорить, що в містах багато нині
бажаючих навчатись юнаків:
"Чим більше буде прийнято до шкіл,
тим швидше ми наповнимо цей світ
служінням переможного Атона.
А ще б хотів, Великий мій Палаце,
сказати про хебреїв - пастухів, -
я впевнений - вони уже готові
відкинути усіх старих богів.
Це моє плем'я і його я знаю, -
з дитинства пам'ятаю перемови
про те, що світом править лиш Один.
Тому прошу уклінно, дай можливість
і дітям пастухів навчатись в школах, -
не буде слуг надійніших за них!"

"І буде так," - в обличчі Пераа
помітна радість.
Цар глядить кудись,
у глибину насаджень різнобарвних
і бачить певно здійснення всіх мрій.

Раі ж вдивляється цареві в очі
і згадує одні з останніх слів
від Менеса про вчинки Пераа, -
"Не переймайся надто тим, що робить,
не ми ж бо правимо в сім дивнім світі,
а наш Творець і Він за тим подбає,
аби усе текло куди потрібно.
Старайся, щоб крові не було, вбивств,
а також, щоб цареві не прийшло
у голову змінити суть людини…"

3
"Ну ось і добре, - ми поговорили," -
цар задоволений, - "Можливо щось бажаєш?
Нічого, як і завжди, що ж тоді
повинен хоч пожити в мене трохи."

Жрець згоджується пару днів побути,
щоб краще роздивитися столицю,
потішитися Менеса трудами,
а заодно розмислити з Янхаму,
як волю царську втілювати краще.

Цар піднімається зі свого крісла.
Його втомили справи, всі ці люди.
Він хоче залишитися з Раі
на самоті, як це було колись.
Бере жерця під руку й тягне звідти.
Сановники схилились у поклоні
і так чекають доки Пераа
зі своїм гостем не зникають з виду.

Раі приємно йти поміж насаджень.
О цій порі - пробудження природи,
м'якого і квітучого світила,
відсутності докучливих комах, -
сад видавався й справді райським місцем.
І врешті-решт вони на самоті,
хай в супроводі стражі й носіїв
розкішних опахал, проте удвох,
без шумного, безглуздого ескорту.

Палац Великий Кемет повідає
про свої погляди на майбуття,
і тішиться, що може щось зробити,
і сердиться повільності загальній:
"Раі, мене переповняють сили,
і я подекуди запитую себе,
чому терпіння маю проявляти,
чому так довго робиться усе,
чому вже не сьогодні, а лиш завтра?

А в багатьох місцях супроти влади
поволі визрівають темні змови, -
немає, чуєш, ні одного храму,
окрім Атона і будинку Тота,
де б не бажали скинути мене.
А я не борюся, скажи чому?

Я вже змінив сановників старих,
нових начальників поклав над військом, -
які прийняли віру, - далі що?
Чекати поки виростуть жерці?
Чи поки всиплять до їди отрути?"

4
Вони виходять до ставка і жрець
спостерігає, як в прозорих водах
поважно плинуть дужі, гарні риби.

"Поглянь, Величносте, на них, - невже
не ціниш, що довкола тебе,
така краса, - поглянь на місто, світ, -
невже не відчуваєш, що діла
твої сьогодні точно співпадають
із добротою дня, з любов'ю Сонця.
А значить дієш вірно, по красі.

Але не поспішай робити крок,
коли не маєш сходів під ногою.
Народ наш вірить тільки в те, що бачить,
повинен він відчути, як життя
покращується з кожним днем довкола.
Податки треба зменшити й віддати
під непідкупний суд усіх отих,
хто й сьомий день у люду забирає.
Цим зробиш, певно, що найголовніше.

Та нагадаю, що при всіх ділах,
найважливішим є твоє майбутнє.
Хтось, як наш Менес, помирає старцем,
а інший раптом молодим відходить.
Не знаємо, коли закличуть нас.
Тож поряд із турботою про Кемет,
турбуйся своїм серцем неустанно,
хвали Творця, радій Його красі.
Й сьогодні вже почни приймати ліки,
інакше твоя воля може вийти
з-під керування розуму. Хвороби,
о Пераа, твої лише сховались,
і їх потрібно стале стерегтися.

Однак, мій Ехнатон, хочу почути
про радості твої, а не печалі.
Побачити бажаю, де щасливі
твої і Нефертіті плинуть дні.
Тож досить сумнівів, - розповідай,
показуй все, що серце твоє любить!"



      


Читати нову главу
Повернутися до змісту
Всі примітки

Нефтіда - сестра Усера і Ісет, - богиня пустелі, неродючої землі.

Хамсин - сухий гарячий південно-східний вітер в Північній Африці з кінця квітня до початку червня (40 днів).

Атон (др.єг.) - початково бог сідаючого сонця, сонця на заході, пізніше в часи Ехнатона набув абсолютного монотеїстичного значення, - перший відомий достовірний факт монотеїзму.

Мутемуа (др.єг.) - мати фараона Аменхотепа III, нібито народженого непорочно.

Неф - один з др. єгипетських богів.

Анкх (др.єг.) - ієрогліф життя, в виді хреста з кругом нагорі. Символ божественності, - атрибут богів, який вони вручали царям.

Утен, дебен (др.єг.) - грошей в описуваний період ще не було, був натуральний обмін, який прекрасно влаштовував усіх в той час, але при тому, що гуску можна було обміняти на зерно, чи худобу на деревину, - був встановлений еталон відносної вартості товарів. В часи Нового царства таким еталоном вартості стала спіраль з мідного проводу, що називалась "Утен", цей еталон навіть мав свій ієрогліфічний знак. "Утен", зазвичай, не переходив з рук в руки. Другою одиницею вартості в описуваний період був дебен, це слово спочатку значило "кільце", але з часом воно стало значити не сам предмет, а його вагу (Літвінов Є.В.). Вага - 91 грам.

Ахатетон (др.єг.) - буквально "Місто Сонячного обрію", столиця древнє Єгипетського царства з 1370 по 1350 роки до Р.Х.

Ахет (др.єг.) - повноводдя, водопілля.

Ехнатон (др.єг.) - буквально - "Щит Атона" - Аменхотеп IV, узявший нове ім'я при зміні віри.

Хоремхеб - колишній друг Ехнатона, владний воєначальник стає Пераа (1340-1324 роки) чи не найпершим відрікається від Атона, нищить сліди "єретика".

Гошен - (Гесем) область в південно-східній частині дельти Нілу.

Читати нову главу
Повернутися до змісту
Всі примітки