"Поетичні майстерні" - Ляшкевич Володимир | "Кінець древності" - Частина IX Мойсей Глава 2 "Раі" Макроэкотехнологии - гидроизоляция фундамента в Киеве : тел. (044) 209-72-51 'Кінець Древності'
      

Частина IX: 'Мойсей'



Глава 2. 'Раі'

1
Раі допомагають підвестися.
Верховний жрець, як завжди після служби,
іде перепочити в сад при храмі,
і сонце зустріча його ласкавим,
схиляючим до сна теплом. Раі
спирається на посох. Плечі важко
притягують до щільності землі.
За ним ступають два помічники,
аби допомагати при потребі,
та патріарх сьогодні почуває
себе не зле, ступає без підтримки.
Поволі шкандибає по доріжкам,
і перед тим, як опуститись в крісло,
потрохи розправляється й глядить
замислено туди, де вже не зір,
а тільки дивовижно ясна пам'ять,
відгадує божественні простори.

У храмі і в саду, все, як раніше, -
доглянуто, незмінно і розумно.
І навіть люди, що в своїх потребах,
юрмляться близ воріт і огорожі,
здаються тими ж самими що вчора,
що в юності його, такій далекій.
Немовби вічність зупинилась тут,
покинувши весь інший світ, і зміни,
чим далі звідси, тим усе сильніші.
Хоча приглянувшись до них уважно
помітніше лиш сталий рух по колу.

Рамзесів син, прийнявши ім'я Сеті,
в честь того, злого богоможновладця,
що вбивши брата правив понад Нижнім, -
продовжує початі батьком справи.
Доказує розумність передачі
уже дорослому нащадку влади.
Звичайно задля цього сам Рамзес
повинен був прожити досить довго -
воєначальник й чаті Хоремхеба
завчасно визнав всі права Амона
на обопільне керування Кемет.
На трон ж піднявшись - втік із Уасету,
розбудував у гирлі Пер-Рамзес,
і згуртував навколо себе військо.

І Сеті теж, визнаючи Амона,
старається від нього бути далі.
В щоденному житті віддаючи
старим традиціям належну шану, -
насправді є байдужим до усього,
окрім мисливства і великих воєн.
Розбив недавно на Сінаї хетів,
тепер займає сходинки на схід, -
міста приморські, мріє і про Кадеш.
Звичайно, легше бути переможцем
й поновлювати владу в Ханаані,
ніж вдома сперечатися з Амоном.
Тим більше, що людей за мирні роки
аж забагато розвелось в країні,
і, особливо, у Гошен сепаті.
О, як же здивувались чабани,
коли пасовиськами потягнулись
колони військ, сановники і знать,
і разом з цими нескінчені низки
поміж собою зв'язаних рабів.

Але найбільше вразило хебреїв
незмінне право збирачів податків
і вояків вриватись у двори
та забирати збіжжя і худобу,
і люто палицями побивати
усіх, хто смів противитись поборам.

В будинках і наметах залунали
нескінчені ридання і молитви.
І чи могли повірити хебреї,
що то був лиш початок й незабаром,
для розбудови Пер-Рамзеса і
ще декількох потрібних Пераа
міст-зерносховищ, їх почнуть ганяти
на будівництво, як рабів безправних.
Тоді нарешті зміст життя в неволі
явився їм у істиннім обличчі.

2
Раі звертає погляд свій на південь.

В гробниці опечатаній шакалом
і дев'ятьма царями - нерухоме,
обмотане в тканинні смужки, тіло
того, чий голос розтривожив Кемет
і чиє сім'я стале ще зростає.
Хоч ніби є затертими сліди,
Ахатетон засипаний пісками,
й саме ім'я столиці і царя,
що смів повстати супроти Амона,
навіки прокляті і позабуті,
у всякому випадку так недавно
гадали, до приходу у Гошен…

Раі повільно осідає в крісло,
два молоді служителі дбайливо
підтримують під руки патріарха.
Затим відходять в затінок акацій.
Раі між тим спостерігає як
на храмове подвір'я вийшли люди.

В оточенні жерців до нього йде
в задумі Са, він був у Пер-Рамзесі
по виклику візира Пераа.

Са припадає до колін Раі.
Всі інші завмирають у поклоні.

Старий, шанований у Кемет жрець,
радіє від душі, що старець-вчитель
не відійшов у інший край за час
його відсутності, - "Я хвилювався,
почуєш клич і тихо відійдеш,
а я від горя поруч не заплачу,
й не привітаю вивільнену душу."

Са дивиться уважно на Раі, -
той опустив повіки й наче спить.
Са робить знак жерцям і ті відходять,
коли ж і сам збирається піти
старезний дід шепоче, -"Ти куди?
Напевно вирішив, що я заснув?
Таке бувало Ехнатон зі мною
в дитинстві витворяв.
Присядь, мій любий.
Я радий знову бачити тебе
і відчуваю, в тебе є новини,
розповідай."
Са з усміхом сідає, -
"О вчителю, я бачу, що даремно
так хвилювався, ти ще повен сил..."

Раі знов відкриває очі й в них
висвічується вогником надія, -
"Не знаю Са, чогось усе чекаю.
Не поклику звичайно, а такого,
яке минуле і майбутнє зв'яже.

Це, звісно, нагорода надзвичайна
і надто вже багато певно хочу,
проте надіюся і цим живу.
Немовби ще лишилась пустота,
бажаюча цеглини і будова
моя без неї недостатньо цільна."

Са розмірковує понад почутим,
затим про подорож розповідає,
про враження від баченого скрізь, -
"Чи є добро в довколишньому зараз?
Не знаю вчителю, - повсюди мряка.
Доводиться приховувати сльози
й робити вигляд, що усе прекрасно.

Ось у Палаці тішилися з того,
як переслідує Амон хебреїв, -
і саме тих, які таємно служать
небесному Єдиному Творцеві.
Що тільки не робили з пастухами,
та час від часу все таки чутки
до вух жерців Амона долітають,
мов, у шатрах проходять "неподобства".

Служителі Амона того року
у підозрілих сім'ях повбивали
новонароджених хлоп'ят і знову
зробити обіцяли те саме,
якщо не скоряться хебреї їм.
Мовляв, ті хлопчики зростуть жерцями.
Хоч в Кемет зневажають чабанів
і з їхніх бід глузують у палаці, -
однак не всім ці дійства до вподоби.

Ерпатр Рамзес, при мені мовив різко,
що то безглуздість - хлопчаків вбивати, -
жерці ж бо замість них не підуть в військо.
Цікаво, що сестра його в той час,
коли хебреїв проливали кров,
купалась якось, - в комишах знайшла
просмолену корзину з немовлям.

Напевно рятували так батьки
дитя від смерті. Тож взяла його
і принесла в палац.
Чудовий хлопчик.
Маля вкусив павук, рука розпухла
його до мене принесли, інакше
так і не взнав ніколи би про нього.
Лиш рік, а очі зрять неначе старший.

Хебрейська нянька дуже хвилювалась
аби ніхто про нього не узнав.
Бідненький, навіть імені не має.
З-за того страху, що жерці прознають,
хлопчину звуть так просто - дитинчам.
Я змазав руку і йому пройшло.

Скажу Раі, коли б зустрів такого
не у палаці прийнятим в сім'ю,
а просто, випадково серед люду, -
ніколи більше хлопця б не покинув."

Раі шепоче щось і Са змовкає, -
"…Ховала мати Гора в комишах.
А ще й майбутнього царя Агаде -
Саргона - немовлям пустила ненька
у кошику по течії Єфрату…
Са, милий, я повинен доплисти
до Пер-Рамзесу бачити дитину,
я відчуваю в серці дивний поклик,
в очах твоїх, мій Са, його я бачу..."


4
Старий слабішав з кожним днем сильніше.
З-за спеки і пов'язаного з цим,
як вірив Са, ослабленням Раі, -
близький, здавалось, шлях до Пер-Рамзеса
надмірно затягнувся.
Повно люду,
незнано звідки вчувши про поїздку,
їх проводжало вулицями Ону,
стояло понад берегами річки

Са змушений був поголос пустити,
що найстаріший першожрець країни
бажає перед смертю завітати
до осяйного Пер-Рамзеса і
в останній раз побачити царя.

Поміж народу ж залунала чутка,
що знає вищий жрець із храму Тота,
якусь велику таємницю й хоче
про неї сам повідати Палацу...

5
Повільно плине човен. В далині
високими будовами й садами
підводилась нова столиця Кемет.

Ранкове сонце засліпляє зір.
Старий у кріслі мружить кволо очі,
жрець молодий маленьким опахалом
нахабну відганяє комашню.

Са поруч із Раі. Тримає руку
його й оповідає про Міжріччя,
говорить, що просвітлені царі
там рідкість й чим темніший цар, тим більше
жінок старається собі набрати.
"Зазвичай Пераа, що мудро править,
у Кемет має двох, чи трьох дружин,
і то скарбниці важко. А коли
у азіата сотні їх, - країна
така бідніє прямо на очах…
А значить, щоб підтримати достаток,
потрібно більше й більше воювати…"

Раі шепоче важко і ледь чутно, -
"Ти думаєш це гірше за Амона?

Всі надлишки не корисні. Ось я, -
тебе послухав вечором, поїв,
а зараз так недобре, - відчуття,
що до їди не доторкнуся більше,
відчуй, яка свобода в цих словах...
Таки на серці відчуваю радість,
наближення щасливе, незворотне."

"О вчителю, покинути цей світ
найлегша справа. Ось пожити трохи,
затриматися ще заради учнів, -
таке завдання буде лиш на користь.
О, схоже, нам потрібно прив'язати
свого першожерця якимось ділом.
Сандал було казав, що в нього в Тірі,
статую бога брали в ланцюги, -
в коштовні звісно - золоті і срібні -
щоб не покинув Бог народ тамтешній.
І ми таке учинимо для тебе…"

"Напевно було їм чого боятись,
Раі стуляє очі - хитрий Са
сьогодні розмовляє безупинно,
напевно знов якесь видіння бачив.

Казав, приходить в сни до нього старець,
якого то пригадує, то ні,
мовляв, гостили ми колись обидва
у нього на Кіфарі і повинні,
а що повинні - старець і не каже.
Не може вимовити... Дивні сновидіння.

Якби то пам'ять правила зв'язком
між нами і померлими людьми,
і мати й батько знали би про думи
і відчуття мої відносно них,
як і Сандал, що не доплив до Трої,
і Ехнатон, і Нефертіті й Тейє,
і з донечками зниклий Семнехкара,
і любомудрий, милий серцю Менес…

Напевно тішаться, що тут сиджу
і згадую про кожного із них.

А ти, Аменхотепе, сине Хапу,
в такій ж великій славі, як і тут
перебуваєш? Чи твої старання
жерців на рівень Пераа піднести
оцінені належно? Що ж, невдовзі,
я взнаю це. А також і чому
колись ти так жадав мене убити
і я був змушений ховатись з Са, -
втрачати час на чужині далекій...
Проте ми дуже мило мандрували...

6
Маленький хлопчик кидає в канал
засохлі грудочки землі. Поблизу,
у затінку високої стіни,
стоїть дівча в полотняній накидці.

Вона спостерігає як ворота
впускають навантажені вози.
Візничі б'ють биків і ті ліниво
бредуть в глибини заднього двора.

Зненацька чути владні крики стражі.
Бики пускають перед себе гурт
чоловіків несучих криті ноші.

Один із охоронців крізь подвір'я
біжить поспішно в напрямку палацу,
а інші супроводжують кортеж,
аж поки той не припиняє руху.
Великі ноші м'яко опускають
і з них виводять старця в білих шатах.

Йому допомагають з двох боків
мужі молодші. Старець ледь помітно
киває палицею у руках
і всі ідуть за кволим дідом в бік
здивованої дівчинки.
Від кухонь
помітивши процесію прибулих
біжить матуся дівчинки. Вона
встигає швидше всіх й бере на руки
малого і волає, - "Маріам!
Ідемо вже." Хлоп'ятко вередує,
пручається і хоче до води.

Са, упізнавши жінку й малюка,
спиняє їхню втечу, - "Зачекай!
Я той, хто хлопця лікував недавно,
зажди, поглянь на мене, - упізнала?
Не бійся, ми не зробимо дурного,
і тільки поговоримо з тобою."

Та жінка вкрай налякана і плаче, -
говорить, що це син доньки царя
і не дозволено його чіпати.
Са заспокоює її і тихо
на вухо шепче мовою хебреїв, -
що він все знає і мале дитя
ніхто не забере тепер від неї.

Са пильно дивиться в жіночі очі.
Вона вже заспокоїлась і Са
виймає хлопчика з її обіймів
і ставить знов на землю, той відразу
вертає до води, дівчатко грізно
кричить йому, - "Дитино, обережно!"
й біжить за ним.
Са обертає погляд
на свого вчителя, той розігнувшись
вивчає пильно чарівне хлоп'ятко.
Са не приховуючи здивування
говорить, - "Звідки, мій Раі, ти взнав,
що це той самий хлопчик? як помітив?
Чи маю привести його до тебе?"

Раі відмахується, - "Ні, я сам."
І йде, зібравши видимо всі сили,
до хлопця, що помчав у бік води.

7
Дитина кидає грудки у воду.
Старезний патріарх поблизу неї,
тримає на долоні цілу купу
того, що так цікавить малюка.
Дитя сміється й каже щось Раі,
на мові всіх дітей, - старий киває:
"Це він, о Са, народжена дитина,
новонароджене дитя, - Мойсей.

Тож хай і носить ім'я це - Мойсей."

Са на долоню вчителю кладе
нові й нові грудки.
"Мій Са, я, врешті,
здобув останнє.
Що жадав, - знайшов.
Пожив, відчув і ось тепер побачив.
Хай воля Вища збудеться...Мій Са,
прийми дитя, як я прийняв тебе.
Дай все йому, та не роби жерцем, -
він більший від жерця.
Й пробач мене.
Тобі ще сниться мати?
Рідна, юна -
нема видінь
прекрасніших
за ці…"

Раі схиляється в обіймах Са.
Рука безсило просипає грудки.

Мойсей муркоче щось і підбирає
усе, що випало із рук Раі.
Дівча, сидяче поруч, полохливо
взирає то на Са, то на Раі,
ураз встає й біжить до мами з криком.

Жерці і охоронці підступають
і бачать непорушного Раі.
Прилігши на коліна Са - він пильно
вдивляється у Сонце і зіниці
його вже більше не тремтять від сяйва.




      


Читати закінчення
Повернутися до змісту
Всі примітки

Рамзес I - Пераа (1314 - 1312 роки) - спочатку воєначальник і візир Пераа Хоремхеба, - засновник XIX династії, батько Сеті.

Ехнатон (др.єг.) - буквально - "Щит Атона" - Аменхотеп IV, узявший нове ім'я при зміні віри.

Хоремхеб - колишній друг Ехнатона, владний воєначальник стає Пераа (1340-1324 роки) чи не найпершим відрікається від Атона, нищить сліди "єретика".

Гошен - (Гесем) область в південно-східній частині дельти Нілу.

Ейє - (1345 - 1340 роки до Р.Х.) - останній чоловік Нефертіті, в минулому сановник Ехнатона і жрець Амона -Ра

Тутанхатон (др.єг.) - пізніше прийняв ім'я Тутанхамон, - був Пераа з 1354 по 1345 роки до Р.Х. Спочатку під регентством Нефертіті в Ахатетоні, затим під регентством Ейє в Уасеті (Фівах). Повернув жерцям всі привілеї. Чоловік третьої дочки Нефертіті. Помирає ледь досягнувши повноліття.

Тутанхамон - Тутанхатон, з переїздом до Уасету (Фів) і вернувши привілеї Амону змінює своє ім'я таким чином.

Троада - місцевість Середземномор'я, там знаходилась Троя і інші елліністичні міста.

Читати закінчення
Повернутися до змісту
Всі примітки