"Поетичні майстерні" - Ляшкевич Володимир | "Кінець древності" - Епілог ремонт стиральных машин aeg своими руками. 'Кінець Древності'
      

Епілог:



1. Мерарі.
"…Ти, наш Палац Великий,
так подібний
до образу отця твого, до Сонця,
що сходить в небі. Промені твої
проходять владно в глибину печер.
Немає місця без твоєї ласки.

Твої накази - суть закони вічні
для всякої країни. У палаці,
й знаходячись в спочинку, чуєш всіх,
слова земель, у тебе вух - мільйони.
Світліше всіх зірок небесних око
і ясно бачить все воно таємне -
володарю всемилосердний наш,
творець життя дихання…"
Меренптах
украй насуплений сидить на троні.

Співаючі осанну вже пішли
і значить новий день йому, як завжди,
почне приносити погані звістки.
Ніхто не пам'ятає, щоб раніше
було так важко, стільки ворогів!
У Лівії зібрався різний набрід.
Простори Ханаану аж куряться
від войовничих натовпів прибульців,
жадаючих знайти для себе обсяг.

Народи моря, згуртувавшись в купу,
розбили нещодавно хетське царство.
Забрали в них велику таємницю
простого виготовлення заліза,
яку ті вирвали з таким трудом
колись у Наірі. І ковалі
і день і ніч тепер кують мечі,
що жала їх здіймаються супроти.

Так. Він, зібравши все, що має в Кемет, -
на морі і на суші б'є чужинців,
проте обороняється лише.
А як іти на них, коли немає
не те, що зброї нової, - солдат!
Опісля батька, що провоював
всі довгі роки свого царювання
не стало краще, ніж було колись.
Не дивлячись на те, що при Рамзесі ,
могутнім сині Сеті, володіння
усі колишні повернулись знову
й жахало ворогів одне ім'я, -
мир не настав. За спинами у хетів
явилися правителі Ашшуру
і племена народів моря.
Пізно,
занадто пізно з хетами союз
навіки був укладений богами.

Час кінчився. Принаймні задля хетів.
Для Кемет ж ні! Вдається ще триматись,
однак передчуття погані й сни
турбують грізні, вкрай незрозумілі, -
той утікач старий, Мойсей, здається,
іде повз Пераа й не помічає
Величності, могутності Палацу.

Ніхто не може пояснити це.

Жрець головний Амона каже, що
то враження таке лишилось після
недавнього прийому пастухів.

Просили відпустити їх в степи
за прикордонний вал, на батьківщину,
мовляв, не можуть більше жити тут.

Жрець головний казав їх умертвити,
проте у Меренптаха в голові
не глина, щоб таке чинити зараз
і здобувати нових ворогів.
А сон не розтлумачили, надія
у Меренптаха зараз на Мерарі,
першожерця зачиненого храму.
Він, кажуть, добре розуміє сни.

Цар подає рукою знак і в залу
заводять голеного чоловіка
у нових шатах, видно одяг щойно
йому дали, бо тут і там накидка
сповзає і звисає недоладно.

Колишній жрець із храму Тота славить
величність Пераа, та якось нудно
і Меренптах його спиняє, каже,
що він, Мерарі, може зупинитись, -
"Ти знаєш, що Палац цікавить, отже
прийшов розповісти про мої сни.
Якщо цим допоможеш, то звичайно,
отримаєш достойну нагороду.
Розповідай."
Старий аскет підвівся
і, мужньо дивлячись царю в обличчя,
заговорив рішуче: "Пераа,
зійдеш у славі, житимеш щасливо
і подаруєш Кемет майбуття,
якщо не суперечитимеш долі,
що може відвернутися від нас.

Палац хоч і розбив чужинців орди,
одначе їх без ліку в Ханаані,
готуються вони до нових битв.

Що значить сон той? Лиш одне, - Мойсей.
Він є вождем великим, знаком долі.
Його з народження, ще в ті часи
помітили жерці великі Кемет
і жив він у палаці твого батька,
Здобув освіту в храмі Тота в Оні
і був дорадником Рамзесу довго.
Та доля повела його в пустелі,
а зараз повертає в Кемет разом
із снами, що Палац Великий мучать.

Що значить сон той - тільки небезпеку.
Чужинці в снах - пересторога Кемет.
А порятунок - принести у жертву
отих, кого візьме Мойсей з собою.

Так доля збудеться для них і Кемет.
По силах Пераа її здійснити.
Сьогодні давши вийти за Мойсеєм
тим із хебреїв, що бажають цього -
а це самі бунтівники зі Змієм -
їм допомігши, матимеш в майбутнім
союзників численних в Ханаані.

Мойсей відомий вождь країв пустельних -
кочівників з'єднає він до купи
й прибулі племена народів моря
відчують грізну мудрість Пераа.
Зійдуться вороги поміж собою,
а Пераа ослаблених борнею
затим їх розіб'є, у пил зітре.

Якщо ж інакше вчиниш видний царю,
і з долею боротися почнеш,
велика пустка увійде у Кемет.
Її якраз і бачиш кожну ніч,
коли повз тебе йдуть й не помічають."

Мерарі, глибоко вклонившись, змовк.
У Меренптаха на обличчі злість,
він відчуває, що таки повинен
зробити щось по волі більш високій,
аніж його, - він йде із трону вниз, -
"Мій батько правильно зробив коли,
храм Тота зачинив, одні хебреї
у голові тоді були і нині.
І вічна змова супроти Амона.

Та, видимо питання це колись
хтось повновладно має розв'язати!"

Цар, підійшовши до жерця впритул,
уважно дивиться в бліде обличчя, -
"І кажеш ти, що не усі підуть,
а тільки деякі бунтівники?
Напевно ті, що носяться з Творцем?!

Цих дійсно варто вигнати з країни,
а заодно й тебе, твоїх жерців.
Це буде подарунком і мені.
За це я міг би навіть заплатити.
Хоч звідки знатиму, що не обманеш,
не скористаєшся ти добротою?"

Мерарі в очі дивиться царю,
та бачить дні минулі, незабутні,
він вірив Са, але щоби так точно
усе збувалось за його словами...
Та це хіба учителя заслуга?..

Нехай Творця здійсниться Вища воля
і помисли усіх учителів
знайдуть своє утілення у ньому, -
"Коли відпустиш їх і нас із ними -
побачиш, Пераа, тих снів не буде..."



2. Мойсей.

Заграли труби і вони пішли.

Муж величавий споглядає валки,
що широко розкинулися лугом
і просить сил і мужності в Творця.

При зовнішній рішучості - в душі
він не твердий, як криця, і тривожить
його тягар узятого на плечі,
та не лякає вже, як те було,
коли уперше взнав пророцтво Са.

Можливо винуваті в тім роки,
прожиті вдалині від свого краю,
змужнілі діти - різного ґатунку,
відсутність більшості старих знайомих,
легка байдужість до облич незнаних
всіх тих, хто виріс у його відсутність.
Чи може степове життя згасило
у нім той страх, що гнав його колись
від розкоші і близькості Палацу.
Він був упевнений, - не повернеться,
зробив тоді усе, аби назад
відрізати собі сюди дорогу.
А Са всміхався і казав - вернешся,
це твоя ноша, це твоя повинність...

Мойсей тряхнув могутніми плечима,
що сталося, те сталося і досить!
Повинен був прийти назад - прийшов,
повинен був підняти їх - підняв!
Однак, як витерпіти те, що буде,
що буде довгі роки з ним і з ними,
а особливо те, що жде в кінці,
в кінці збирання нового народу.

Знов згадує старого Са і, важко
повітря видихаючи з грудей,
взирає на співаючих, веселих
одноплемінників. Ще не горять
прекрасні їхні очі злістю й кров'ю,
ще не стоїть питання честі й віри,
та прийде час і він побачить все,
і станеться усе, що мовив Са.
Тепер він знає це і сам, знедавна
від Того, чия Воля найсолодша.

Під пагорбом жерці в дорожніх шатах,
ті, що прийшли з Мерірою, їх сім'ї
змішалися з хебрейськими. О хто
зуміє через стільки років їх
один від одного розняти в гніві.
Ці діти, що щасливіші за всіх
сьогодні, чиїсь інші діти? Тяжко
повірити йому в таке, але
він знає долю і Меріра знає,
та усміхається і кличе в путь.
В високім небі понад гирлом річки
кружляє птах великий і розумний.
Мойсей вбачає в ньому сам себе,
він знає й бачить, вміє і повинен.
Проте йому не дано більше сісти.
Він мов останній той великий бену,
що залишився - золоте перо -
на ньому все закінчиться й почнеться.
Тож хай і буде так, нехай здійсниться
твій задум, воля твоя Отче Наш!
Дай до кінця мені любити їх,
і дай мені, з Мерірою обнявшись,
прийняти ненависть своїх, їх сором,
і залишити труджену любов,
й звучання Те, що зробить їх народом,
лехайм їм усміхнеться доля, Боже!

* * *
Наставник встав, завершуючи день, -
"Якщо би смерть несла кінець усьому,
то для дурних людей вона була б
закінченням щасливим. Раз померши
вони би позбувалися усього -
і тіла, і, з душею вкупі, бруду
пороків власних. Та коли насправді
вже вияснилось, що душа безсмертна,
то, певно, і для неї не існує
притулку іншого і порятунку
від бід окрім єдиного - зробитись
більш кращою, розумнішою більш.

Якщо душа безсмертна, то вона
турботи потребує на часи
не тільки нинішні, - які ми звемо
своїм життям, але і на майбутнє!

Якщо ж хто не піклується душею,
надалі будемо таке вважати
страшною небезпекою.
Тож вірю,
ви з розповіді довгої моєї
зумієте що-небудь пригадати.
Та бачу - в ледарів - питань немає"...
І дійсно, слухачі, втомившись, явно
жадали відпочинку і розваг, -
гойдали Аристоклу головами,
мовляв, запам'ятали ми усе.
Чого ж тут говорити без потреби.
Не розпочали навіть суперечки.
Домовилися, ясно, між собою,
аби хуткіше скінчити заняття
і вчитель каже: "На сьогодні досить."

І тут загату зразу прорвало, -
мужі і юнаки у білих шатах
махаючи руками й язиками,
вклоняючись наставнику, поспішно
стікають шумним юрбищем по стежці.
Спішать чергову бачити виставу,
яку давно чекали всі Афіни, -
"Там мають бути гарні танцівниці..."
"А ще історійка про Аристокла..."
"Він голий буде стрибати!" "Не брешеш?"
"Клянусь, я вчора бачив тренування!"
"Нехай не думає, що наймудріший..."
"Він слухає, замовкніть ідіоти..."

Наставник посміхається услід їм,
так радісно вбираючим життя.
Він любить їх, як чисте це повітря,
прекрасне духом моря, евкаліптів,
тривожне духом вічного блаженства
в'язати насолоду в осягання.


Ляшкевич В.
Львів -2000

      

Повернутися до змісту
Всі примітки

Рамзес I - Пераа (1314 - 1312 роки) - спочатку воєначальник і візир Пераа Хоремхеба, - засновник XIX династії, батько Сеті.

Ехнатон (др.єг.) - буквально - "Щит Атона" - Аменхотеп IV, узявший нове ім'я при зміні віри.

Хоремхеб - колишній друг Ехнатона, владний воєначальник стає Пераа (1340-1324 роки) чи не найпершим відрікається від Атона, нищить сліди "єретика".

Гошен - (Гесем) область в південно-східній частині дельти Нілу.

Ейє - (1345 - 1340 роки до Р.Х.) - останній чоловік Нефертіті, в минулому сановник Ехнатона і жрець Амона -Ра

Тутанхатон (др.єг.) - пізніше прийняв ім'я Тутанхамон, - був Пераа з 1354 по 1345 роки до Р.Х. Спочатку під регентством Нефертіті в Ахатетоні, затим під регентством Ейє в Уасеті (Фівах). Повернув жерцям всі привілеї. Чоловік третьої дочки Нефертіті. Помирає ледь досягнувши повноліття.

Тутанхамон - Тутанхатон, з переїздом до Уасету (Фів) і вернувши привілеї Амону змінює своє ім'я таким чином.

Троада - місцевість Середземномор'я, там знаходилась Троя і інші елліністичні міста.

Сеті I - Пераа (1312 - 1298 роки) поновлює володіння в Ханаані, захоплює у хетів Кадеш.

Фрагмент молитви Мернептаху (др.єг.) - фараону.

Мернептах - фараон (1235-1224), син Рамзеса II (1298 - 1235), відбиває навали "народів моря", найбільш імовірно саме при ньому відбувається вихід Мойсея з деякою кількістю хебреїв.

Рамзес II - син Сеті I, Пераа (1298 - 1235 роки) великий завойовник. При ньому підписаний перший з відомих міжнародних договорів ( з хетами).


Повернутися до змісту
Всі примітки