"Поетичні майстерні" - конструктор класицизму - Львів
Поезія. Засоби та зразки для створення власних справжніх концептуальних світів. Конкурси, огляди, відзначення, аналітика, рейтинги уподобань.
Осередки поза Львовом
Наші меценати Наші меценати
Наші інформаційні спонсори
Головна сторінка
Філософія розвитку нашого сайту не полягає в періодичних змінах обріїв, а швидше в деталізації ландшафтів поетичного існування
Панорама
Духовна практика
Поезія
Поезія
Архів
Автори
Бібліотеки
Контакти

ВАША ПРОГРАМА



КОНСТРУКТОР. КЛАСИЦИЗМ

"_ гармонійна ясність мислення, рівновага чуттєвого та інтелектуального у поєднанні з широтою та багатством традиційних способів осягнення і здобуття світу?"

КОНСТРУКТОР
___Друзі, вільно і невимушено керуйте течією поетичних образів, правил
обмаль.

Варіант 1:

В. Ляшкевич

Подорожування
Батьківщиною
Повністю >>

I
Звірі
Сам на сам з тугою - недожатим лихом,
зимною порою я додому їхав.
А мело, кружило… Вихор нісся в очі -
вороний мій дивом не зірвався з кручі.

Забілило хащі і замовклу річку,
неоглядний обрій і дороги стрічку,
затягло снігами, як зчорніле листя
там, де марив вами, панно з середмістя.

...............................................

2
Люди
Щось не так? чи сюди не звертають з доріг? -
на обличчях неприязнь і матірний сміх -
я би далі пішов, будь спокійніша ніч,
та втомився мій кінь і мете зусібіч.

“Є притулок, господарю? дам дві ціни.
Що одежі брудні, - так вертаю з війни,
де не те, щоби виграв, але не програв.”
Дивні очі у тебе - з відбитком заграв...

.................................................

3
Чаклунка

Схлинула,

відплила
хвиля заніміння.
Закололо в грудях,
зацвіло жеврінням,
і в очах воскресло подивом удачі.
Що ж, виходить в світі я не все ще бачив.

Хто ти, чорноока, - лісова богиня,
німфа скутих річок, зваби господиня?
День, чи два раніше – вже би залицявся,
нині інше – кволий лицар вам дістався.

Але ж очі, очі! з переливом ночі!
у таких тонути – невгамовність вдачі:
від одних подався, з цими ось зустрівся,
Доле-жартівнице, може б де спинився?!

Тільки де? кохають - бо жадають сили,
Дивляться на “гроші” і шепочуть - “милий”.
А зникають злоті - завертають сани…
Що ж ти припадаєш до душі, до рани?

Прикладаєш трави, промовляєш стиха
і слова від болю, і слова від лиха,
зігріваєш ночі витончено-хтивим
тілом - без обіймів, подихом цнотливим.

Та хіба зі мною це можливе діло?
Довго тліло, швидко полум’ям вхопило.
А гасили жар із дивної криниці -
досита живої випив я водиці.

Ранком став на ноги і ступив за двері,
і метнулись в очі кольори зелені!
Кольори веселі, п’яні і бентежні –
Боже! – я ж пролежав місяці, що тижні!

Вороний на лузі, - гей! до мене, брате!
Тут гніздо відьмацьке - нумо утікати!
Лиш злетіли німо у зіниці мої
чорні з переливом два безмежні болі...



* * *

Заморозило мене, заморозило,
лихоманкою обхопило,
пропасницею прив'южило, -
але це , моя люба, лиш тіло.
...............................................
...............................................
(Далі буде)




Ви можете продовжити тему, а також надіслати інші початки.




Пишіть нам.

Copyright 2000 - "ПОЕТИЧНІ МАЙСТЕРНІ" - Львів
   
  AD     MARGINEM


Класицизм, неокласицизм.

Правила

ІНШІ КОНСТРУКТОРИ

Блюз, джаз (Пісеньки)

Куртуазний маньєризм

Необароко, Неоготика

Фламенко

Постмодернізм