"Поетичні майстерні" - Куртуазний маньєризм чи модна галантність? циркуляционный насос grundfos ups 25 . хостел киев двухместный номер . этилацетат . весовой дозатор . автошкола голосеевский район
Поезія. Засоби та зразки для створення власних справжніх концептуальних світів. Конкурси, огляди, відзначення, аналітика, рейтинги уподобань.
Осередки поза Львовом
Наші меценати Наші меценати
Наші інформаційні спонсори
Головна сторінка
Наш сайт  близько 1000 сторінок. Поетичні майстерні, що розвиваються в руслі альтернативному до поняття 'performance' чи 'акція'
Панорама
Духовна практика
Поезія
Поезія
Архів
Автори
Бібліотеки
Для чого

Тлумачний словник
Енциклопедія
Знайти книжку

Конкурсна арена
Огляди самвидаву

НАШІ ПОЕТИЧНІ
СВІТИ.
1. Куртуазний маньєризм
2. Сонети
3. Фламенко
4. Осягнення любові
5. Класична музика
в поетичній інтерпретації

6. Неоготика Необароко... Mодернізм Постмодернізм
7. Блюз. Джаз...
8. У жанрі хайку й танка.
9. Пісеньки
10.Фемінізм. Постфемінізм
11.Епос та Хроніки
12.Андеграунд

__ Про поезію в прозі.

Умови конкурсу



Предмет осягнення №2



Предмет осягнення №2
























Предмет осягнення №2


КУРТУАЗНИЙ МАНЬЄРИЗМ.РОЗДУМИ

Mulier formosa superne - зверху прекрасна жінка."Mulier formosa superne".
"Gdy milosc nosila pietno grzechu, oni opiewali jej slodycz. Gdy kobiete zwano "komnata diabla", wuslawiali jej boskie piekno."
"- Що за ланцюг жахливого нещастя! - мовив Кандид.- Та в мене ще залишилося декілька діамантів. Я легко визволю Кунігунду. Дуже прикро, що вона подурніла..." (Вольтер "Кандид").
(Раз вже є почервоніла, посивіла...)

  Пора занятися чимось веселим.
Наприклад, куртуазним маньєризмом. А ще вірніше - сублімацією цього всього в наші (ваші) часи.
      Що ж таке куртуазний (придворний, чи ж бо модно-галантний) "маньєризм" ("їхні манери"), далі К.М.?
        Означення "придворні", скажімо, в контексті "придворні поети" чи там філософи, чи там радники гаранта конституції, пропоную тлумачити як такі, що відповідають наступним вимогам - їх має бути приємно чути, легко розуміти, щоб у веселу хвилину розважитися, а в час важливий і обтяжений необхідністю рішення не звертати на них уваги.
        Якби не було подальшого означення - "маньєризм" , то все придворне мистецтво можна було би втиснути у прекрасне древньогрецьке слово "парасит" (професіонал-дармоїд). А так, картина кардинально інша. Перше враження, що К.М. - це чиста ілюзія, усе "ніби", але це тільки перше враження. Напевно, жодне пояснення не буде задовільним. Скажімо, в російському поетичному клубі "Куртуазного маньєризму" http://www.zarealye.ru/Span/Span1.html вважають, що К.М. це "...вишуканий квітник екзотичної плісняви на залишках всесвітньої літератури. Граючи усіма барвами веселки, ця пліснява поступово затягує подекуди ще видимі фрагменти названих залишків, являючи зору цінителя строкатий і пухнастий килим — зримий образ смертоносної гармонії і хворобливо-чуттєвої знемоги... Це поєднання непоєднуваного: прекрасного з жахливим, високого з низьким, трагічного з комічним..."
Певно, слід додати до означення і те, що деяка провокаційність "жанру" не набуває форм низькопробності й вульгарності, а швидше граціозного поклону, не стільки перед "усілякістю", скільки перед Дамою серця. Куртуазність усе ж таки і є куртуазністю.
Але, в цілому, варто зауважити, що в творах К.М. головне, насамперед, дійство, якщо хочете - гра, для якої автор або видумує правила - патетично і беззаперечно, - чи ж бо продовжує добре відоме нам усім дійство. Звісно, події відбуваються не обов'язково на "любовному фронті".
Гострі, однак не грубі виступи "маньєристів" спостерігалися і спостерігаються проти різноманітних і подекуди зашкарублих і віджилих порядків як влади, так і церкви (зазвичай, погрішимої її частини).
Напевно далі не будемо особливо філософствувати, подамо тільки основні можливі витоки К.М. в його нинішньому нашому баченні, деякі взірці та напрямки розростання "плісняви".

Трубадури *. Джек Ліндсей "Коротка історія культури" - 2 т. в перекладі Віри та Леся Герасимчуків . Лірична провансальська поезія (важливим було перенесення провансальських форм до німецького двору в Палермо на Сицилії, де й народився Cонет 12 - 13 ст.) - перша чимала збірка ліричних віршів, написана однією з розмовних мов Заходу. Арабські впливи, що злилися з народними чинниками.
        Перший відомий трубадур - Вільям граф Пуату (1071 - 1126 рр.) - брав участь у Хрестових походах до Сирії та Арагону, а його батько завозив танцівниць-бранок з Іспанії. Найстародавніші вірші за формою схожі на мавританський заял: їм притаманна східна образність з соловейками й квітами, що пахніють в ім'я кохання. Вільям вдається до суто арабської чотирирядкової коди. Від заялу цілком могли походити вірале й балада, навіть рондо. У кожному разі заял відіграв роль у становленні цих нових форм віршування. Наприклад, "Окюсен і Николет" ( з Араса) - суміш віршів і прози; вона наближається до традицій арабської літератури. Вражає показова хоробрість щодо пекла, опис імітації бойовища та оповідь про "переховування". За формою її можна порівняти з "Гулістаном" Сааді з Персії та уривками з рукописів, що знайдені у Тун-Хуані (Китай) і датуються V - XI ст. Мабуть, жанр ширився з Персії у східному та західному напрямах. Крім згаданих вище форм, розвивалася ще низка поетичних жанрів: обад, сестина, пастурель, шансон або канцин та ( в Іспанії) копла.
Трубадури мандрували з місця на місце у супроводі жонглерів, котрі грали на музичних інструментах. Багаторазове оспівування любовної поведінки пов'язувалося з системою куртуазності або модної галантності. Проте ми припустилися б невибачної помилки, якби звели трубадурів до ролі співців двірцевого кохання. Їхня творчість квітла на південному заході Франції; на цьому терені швидко розвивалося сомоврядне місто, де давалися взнаки єретицтво та антиклерикальність. Деякі трубадури, як-от Бертран де Борн, твердо обстоювали позиції своєї групи - феодальних вельмож, але багато хто з них був і простого походження. Їх, часто, куртуазність не обходила, а твори мають гостросатиричну спрямованість.         Витік деяких пісенних жанрів - весняні обряди. Наприклад - пасторела , у якій переповідається про зустріч поета або кавалєра з дівчиною-селянкою. Ось як завершується пасторела в одного трубадура:

"Він тричі цілував її, та знову
вона неначе загубила мову.
А як вчетверте...- вся вона аж тане:
"Беріть мене, - сказала, - пане".

        До стародавніх жанрів відноситься і обад , або світанкова пісня. Ось коротенька обад анонімного автора, що належить до найдавніших взірців провансальської поезії:

"Доки соловейко проспіває
й солов'їху гілка погойдає,
я тебе мерщій пообіймаю,
серед квітів прихилю цілунком, -
аж із вежі варта крикне лунко:
"Гей, закохані, підводитися треба,
бо зоря вже вас вітає з неба!"

        Шекспір у "Ромео та Джульєтті" надав жанрові обад драматичного звучання, але сама ця пісня відома ще у Стародавньому Єгипті:

"Голубонько, твоє співання -
як ранок у вогні.
Я весь горю з кохання, -
куди ж іти мені?
....................................................
....................................................
....................................................
....................................................
Провансальська культура й трубадури повністю винищені у плині кривавого хрестового походу, організованого папством проти альбігойської єресі, котра наприкінці 13 ст. повстала з богомільського сходу. Щонайменше сотні тисяч людей винищено грабіжниками у машкарі оборонців правовір'я. Так, у Безьєрі - першому місті, котре взяли хрестоносці - вбито усіх чоловіків, жінок і дітей, включно з тими, хто шукав порятунок у костелі... (Далі буде)
Лицарство *. * Джек Ліндсей "Коротка історія культури" - 2 т. в перекладі Віри та Леся Герасимчуків . Попри те, що окремі складники запозичені з племінної організації германців, сама ідея лицарства прийшла зі сходу. У її центрі - герой,котрому надавалися риси як відвертого дурня, так і коханця трубадура. У середньовічному мисленні дійсність поставала як сумбурний і розщеплений процес, що набував значення настільки, наскільки відповідав певним архетипам: історія мала значення настільки, наскільки вона виражала лицарську ідею. Тому з певного погляду лицарський герой мав злитися зі святим... Жодним чином не впливала реальна нездатність людей жити у згоді з власними ідеалами, - головне завдання полягало у протиставленні ідеалів невдачам і поразкам. Звісно, все було гаразд доти, доки життя вряди-годи збігалося з архетипними ідеями.

Ваганти. "Хуліганство" розпочалося, судячи з усього, лірикою вагантів - мандрівних школярів - і таких само мандрівних монахів, що строкатою юрбою наповняли своїми піснями північну середньовічну Європу. Мандрівні дияволи з широкою глоткою, горлодери, п'яниці, ненажери, невгамовні проповідники життєвих радостей поєднували в собі багато суперечного, але в жодному разі не були якоюсь там затхлою цвіллю. Навпаки - дух свободи і жадоба гострих насолод, в поєднанні з відсутністю грошей, не давали їм спокою. Одним словом - в дорогу і з піснею.
Почитайте, чи вірніше прислухайтеся, до гамору веселої юрби:


Я скромна дівчинка була,
вірго дум флоребам,
привітно-ніжною цвіла,
омнібус плацебам.

Пішла якось я на лужок
флорес адунаре,
i зажадав мене дружок
ібі дефлораре...

Під лікоть взяв мене обліг,
сед ном індецентер
й до хащі прямо поволік
вальде фраудулентер.

І з мене плаття там здіймав
вальде індецентр,
і білі рученьки ламав
мультум віолентер.

І примовляв: "Дивись як днесь
Немус ест ремотум!
всередині палаю весь!"
Планксі ет хок тотум.

"Йдемо під липу, бо між віть
нон прокул а віа.
сопілка там моя висить,
тімпанум кум ліра!"

Дійшли до дерева того,
діксіт: седеамус!
Вже нетерплячка б`є його.
Лудум фаціамус!

Схилився наді мною: "Все!
нон абскве тіморе.
Я зроблю жінкою тебе..."
Дульціс ест кум оре!

Сорочку на мені підняв,
корпоре детекта,
і мій замок псувати став,
куспіде еректа.

Встромилось в жертву жало це
бене венебатур!
Побачила його лице:
лудус комплеатур!



що там далі було, можна легко собі уявити, бо вся справа в обличчях. А вони такі бувають... В цьому одна із закономірностей К.М. - безпосередня і наглядна передача духу як народної простоти, так і вишуканої манірності сутінкових залів Людовиків.
Прикладом К.М., в його розширеному тлумаченні, в якості модної галантності, напевно, можна вважати і "витонченості" барона Мюнхаузена для германців, а для нас, українців, багато цікавого можна вичитати у С. Руданського чи там у Котляревського.
За назвою "Енеїда" відразу випливає цілий континент модної античності, одначе справжня античність - це зовсім інше. А мандрівні дяки та студенти у нас водилися. І бували з ними речі не менш цікаві, аніж із Хомою Брутом (від господина Гоголя). Але віриться, що будуть нашому люду колись зрозумілі і західноєвропейські образи К.М.
Що ж стосується сьогоднішніх рис куртуазно-галантного маньєризму, то слід зауважити, що нічого особливого з ним не сталося: ті ж самі дзвінкі хвастощі, пестощі, завтрашні перемоги, звучне пригадування минулих подвигів, ті самі блискучі описання "з натури". І нехай вони здебільшого вигадані, та що таке реальність? Кожен - суб'єктивний на свій манер. Маньєризм, одним словом! А він і на Україні маньєризм.

Людмила Таран. КОЛЕКЦІЯ КОХАНОК

Я тебе впіймаю, видро кучерява!
...Золоті коліна блимали в пітьмі.
В рестораннім раї очі обіцяли,
І бокал шампану
               шал підігрівав.

Ти підігрівала? Видро кучерява,
Досі я не знаю - як розтала ти.
І лише кружало, там де ти лежала.
Зібгана, мов постіль, сиротлива ніч...

А як файно, чи там галантно, розповідає свою історію наш дописувач Михайло Заводовський. (щоправда, в рамках конкурсу №2)
                  Ягідка.

По суниці я Тебе покликав -
І в німім зачаруванні став:
Ніжностигла ягідка - велика
Розкіш, запахуща смакота.

Глянув я в Твої блакитні очі,
Як таємність неба висоти -
І самий собі відкрив охоче:
Ти моя суничка, тільки Ти.

Пестив я Твоє рум'яне личко
І шептав: "Любов - Тобі ім'я,
Ніжноспіла сонячна суничко,
Соковита ягідко моя"...

Кого цікавить чим там закінчилося,- загляніть в наш архів (див."АРХІВ"), чи до авторів (див. "АВТОРИ").

І взагалі творіть і надсилайте нам безсмертні зразки своєї творчості!
З Вами В. Ляшкевич і безмежно куртуазний поетичний простір всесвіту.


Copyright 2000 - "ПОЕТИЧНІ МАЙСТЕРНІ" - Львів
   
  AD     MARGINEM

(Авторів - 15 )

Куртуазний маньєризм - арена

Куртуазний маньєризм - Конструктор

Поетичні уподобання

Портрети митців

Українські конкурси

Поетична майстерня

Енциклопедійні
тлумачення:

Академізм
Андеграунд
Маньєризм
Модернізм
Неокласицизм
Неоготика
Необароко

ПРО МАНЬЄРИЗМ
(Енциклопедично)

Художня течія, що чітко проявилася в різних видах м-ва Західної Європи XVI віку між Ренесансом і бароко. Маньєризм (М.) - це ціла низка явищ за пізнього Відродження, коли під "головною" ціллю мистецтва почалося розумітися наслідування "красивій і вченій манері", "ідеальним" зразкам Ренесансу, проте без належної йому змістової глибини та гуманізму. Основним естетичним витоком М. було вираження суб'єктивної ідеї художнього образу, який народжувався в уяві художника. Прихильники М. проводили різкий розділ між фантазією художника і втіленням її в матеріальні форми.
В композиційних вибудовах, кольористиці, в музиці й поезії М. досягалася віртуозність, що співвідносилася і з академічною офіційністю (Академізму), і з вдумливим аллегоризмом, і з аффектацією почуттів, і еклектизмом у використанні інших, розроблених раніше, х-ніх прийомів
В др. пол. XVI віку М. став домінуючим напрямом придворного м-ва Італії, здійснив широкий вплив на фр. і гол. живопис, а також на фр. та ісп. поезію придворного типу (XVI - XVII вв.). Творчість ряда художників М. тісно сходилася з релігіозно-містичними течіями. В той же час в М. ровилася і "світська" еротична тематика, відповідна смакам дворянства і молодої буржуазії...