"Поетичні майстерні" - Хроніки одного мистецького хроніка 2005| Культреванш - Львів Miraclespa.com.ua : заказать турецкий хамам цена : тел. +380 (67) 690 5555
НАШ ДЕКАМЕРОН  
Мої малюнки
Дійові особи та виконавці

учасники учасники учасники учасники учасники учасники учасники

Мої малюнки


"Хроніки одного хроніка"












Ранок 1 | День 1 | Вечір 1 | Ніч 1 |


Сцена: Вечір №1
Продовження. 3
Антураж: Самотня колиба. Тьмяний пейзаж за вікном. Морозно. Звечоріло. Сніг продовжує падати.

За столом митці, учасники пленеру. На столі мисливські ковбаски, картопля, хліб. Під столом майже два ящики з каталізатором (по 0.7) творчих процесів.
Учасники пленеру підіймають тост за відсутніх муз.
Раз за разом...
.......................................................................


ІII
Літератор : Як добре! Тиша й благодать. Утім, прислухайтесь. Ви чуєте ці кроки? Кроки Долі! Ноги обов'язково довгі, щоби, вальсуючи в мене на-ад древнім паркетом, їм не були потрібні шпильки...
Музейник : Не їм, а їй - "Долі".
Літератор: Ні, мій розсудливий, саме їм - ногам! Для ніг - одягати чи не одягати шпильки - річ об'єктивна, а для жінки - суб'єктивна. Жінка шпильки хоче завжди...

Професор : Вкрай багатозначно...

Командор : О! - Sein Blick ist vom Vor"ubergehn der St"abe!..
Професор : Ja, ja. Das ist Rainer? Але, чорт візьми, Командоре, з вами від ранку таке діється?! І, зауважте, від прямого інтелектуального попадання жодної мозкової реакції, цікавий феномен периферійної активності...

Командор :
Sein Blick ist vom Vor"ubergehn der St"abe
so m"ud geworden? dass er nichts mehr h"alt -
Ihm ist, als ob es tausend St"abe g"abe
und hinter tausend St"aben keine Welt.

Літератор : Кесонна хвороба. Швидкий підйом зі солідної глибини. Вивітриться.

Професор : Це ж треба! Але замість азоту очевидні пари С2Н5-ОН...

Хронік: Куди опускалися, Командоре, невже самого дна торкалися?

Росовський (Художник): Я намалюю його портрет!

Командор: О!
Die Frau liebe ich, ich liebe diese Frau!

Вхідні двері прочиняються. З тамбуру, разом з клубами пару випливає Муза. Зваблива блондинка в червоній лижній уніформі. В руках ковзани.
Муза (Оленка): Кохані! Що ж ви так - на хвильку приєдналися і швидко від'єдналися? Так швидко встигли отримати задоволення?
Про що диспут? - повклякали в самоспогляданні - як завше, про жіночі ніжки? І хто аппологет жанру?

Літератор: Демонічна проникливість. Втім, наш апологет, в контексті актуального володіння ніжками тут присутніх дам, поки що залишається невідомим...

Хронік: Не виключено, що їх серед нас і декілька. Не може ж бути один-єдиний апологет на шість таких багатогранно і витончено опрацьованих божественним промислом ніг!
Музейник : Тьфу! Добре що не п'ять!
Росовський (Художник): Потрібно ділитися! нехай поділиться з Росовським, а я намалюю його портрет, дуже недорого!..
Муза (Оленка): Алльо-вокзал! Що за понти - по-діли-тися! Розкатали губу! А раптом і справді є такий тут, серед вас, кого ми любимо більше за інших! Стане він з вами ділитися! Його портрета вам і недоставало! Погляньте один на одного, уявляю, що би сталося у цьому поросятнику назви вам його ім'я! Ні! спочатку включити хорошу музику, пригостити коньяком, розслабити, поніжити, поговорити з дамою! Найти підхід! Інтелектуали!
Муза поетично потягується, потім, як кішка, вигинається і тягне щось громіздке з рюкзака.
Муза (Оленка) : "ХАРЛІ"-рок-н-рол!!!
І врубає цей самий магнітофон:

Музон
//….
//….
"Cьогодні я хороша!
Cьогодні я не зла!
Cьогодні ньювельможа наспівав мені слова,
що я достойна мерсу,
котеджу… Що така
стояти неповинна у сімейного станка!
І я кивала головою,
рокерпомилка без вад,
відтак довершила собою
свій суперагрегат!

Я знаю тільки “Харлі”!..
//….//….//….//….//…
Я вожу тільки “Харлі”!..
//….//….//….//….//…
Я мрію тільки “Харлі”!..
//….//….//….//….//…
Я люблю тільки “Харлі”!..
//….//….//….//….//…
Я маю тільки “Харлі”
і ”Харлі” має тільки мене…
//….
//….
//….
//….
О, хлопчику не злись,
що вірна не тобі,
але мій шлях колись-таки звертає, далебі,
у сторону не ту,
куди поїхав ти!
Тепер життя-буття моє нікому не трясти!
Ніхто нічого неповинен -
далі я уже сама!
У тебе звична купа гривен,
лиш мене за них нема!

Я знаю тільки “Харлі”!..
//….//….//….//….//…
Я вожу тільки “Харлі”!..
//….//….//….//….//…
Я мрію тільки “Харлі”!..
//….//….//….//….//…
Я люблю тільки “Харлі”!..
//….//….//….//….//…
Я маю тільки “Харлі”
і ”Харлі”-Марлі має мене…
//….
//….
//….
//….
А далі будь-що буде,
на те і мій талант,
і хай гарчить із буди свистунок-міліціянт
я не спинюся зроду,
я досягну мети,
що саме того роду, про який не знаєш ти!
Ніхто нікому неповинен -
далі я уже сама!
У тебе звична купа гривен,
лиш мене за них нема!

Я знаю тільки “Харлі”!..
//….//….//….//….//…
Я вожу тільки “Харлі”!..
//….//….//….//….//…
Я мрію тільки “Харлі”!..
//….//….//….//….//…
Я люблю тільки “Харлі”!..
//….//….//….//….//…
Я маю тільки “Харлі”
і ”Харлі” має тільки мене…
//….
//….
................................
................................
//….
//….
Засядь за телефон!
ввійди скоріш туди,
де мегатонни слів
та іншої бурди,
де з кабелів, дротів
тече людська слина
розбурханих уяв,
і посилання "на..."
//….
І будь-який набір
натисни навмання,
тут послідовність цифр -
надумана дурня,
//….
на тому боці - шифр,
і сховано Клондайк,
о, головне - напір!
і буде все ол-райт!
//….
І буде, буде, буде, буде
порятовано день
від суму, глуму, дурі, блуду,
ти забудеш про мігрень:
тобі наклали зобов'язань?
і їм нема числа!
у цій країні кожен в'язень
дурного ремесла.
Повстання буде безперечно,
так марксисти вчили нас,
я всім кажу це безкінечно,
але й ти хоч раз
//….
//….
візьмись за телефон
і додзвонись туди,
де кажуть тільки -"так!",
"о-кей", "так точно", "сі",
нікого не проси,
а покладись на тон -
й сторожові пости
пройдеш крізь мікрофон!
//….
Тоді усе "ніштяк", -
без спирту й наркоти
дотягнешся зірок
лише дзвони й дзвони.
//….
Життя засяє знов -
мереживом дротів,
коли здіймеш покров
з сестричок і братів.
//….
І буде, буде, буде, буде
порятований день
від суму, глуму, дурі, блуду,
і забудеш про мігрень:
тобі наклали зобов'язань?
не стачить ремесла!
у цій країні кожен в'язень,
та ти не з їх числа!
//….
//….
//….

……………………………….

.............................................................................
Хронік : Модерн? Югендстиль? Слова, музон ... і що це маємо?
Командор : Ей - Сі - Ді-Сі!!
Музейник : Ні фіга собі!
Літератор : Наш драйв.
Муза (Оленка) : Монстри! - культова група "БІМБА"! Просякайтесь львівським!

Тіло Росовського починає самочинно вигинатися в такт музики, зміщуючись в зону постійного перебування Музи.

Командор : У-у, хрінотінь...
Професор : Командоре! попрошу...
Хронік : Панове - прекрасна пісня!
Командор : А я би її як ...
Муза (Оленка): О, маніяк?..
Музейник : Тихше! Зробіть тихше, або всі замовкніть...
Літератор : Ось, "Коктебейль", професоре, прошу вас, запропонуйте Дамі.

Хронік відриває від Музи Росовського, професор підносить Дамі стакан.

Хронік : А все ж таки! Давайте піднімемо келихи за Командора! Ще зовсім недавно, здавалося б, з глибин правої притоки Полтви на поверхню спливла, ядрьона мать, Субмарина андеграунду - а ім"я її капітана, Командора вже входить до Пантеону слави, поряд з іменами Бродського, Антонича, Ляшкевича...
Музейник : Яке блюзнірство! Труш, в крайньому випадку - Новаківський, Сельський! Дуті авторитети, ці всі бродскіє, солжєніцини, я вже мовчу про ляшкєвіча. Хто це такий?! Одні написи на е-паркані! Книжки де?!!
Літератор: А за Ляшкевича...
Командор: В морду... Перископом!
Професор : О, схоже на адекватну реакцію...
Музейник : Стояти! Все зрозуміло, все зрозумів. "Перископом"! - словом!! Нехай вам - про мертву поезію або хороше, або нічого. Не знаю чи ви мене чуєте, але ви, Командоре, здійснили успішну спробу поетичного самогубства, коли вивісилися на сторінках "Поетичних майстерень"...
Командор: В морду... Відкрити кінгстони!
Муза (Оленка) : Мряка!..
Літератор : Скільки раз казав тому Ляшкевичу - видай хоча би для Музейника книжку, з картинками...
Росовський (Художник): О прекрасна, я намалюю ваш портрет!
Тіло Росовського продовжує самочинно вигинатися в такт музики, повертаючись у зону постійного перебування Музи.
Командор: О, Мадам!..
Але Художник перший впивається в музу і веде її в танку. Пристрасно шепоче на вушко...
Художник (Росовський) : Мене тут ніхто не цінить, не любить. А я намалюю ваш портрет. О, прекрасна, поки ми так близько - погладьте мені животик, і нам буде добре, потім ця проффесорська братія знущатиметься над вами, як це тут до вас вони робили зі мною...
Літератор : Який хам! Це не босанова, Росовський, це - рок-н-рол!
Хронік: Про животик дотепно, але зайве...
Командор : На рею!!! О, мадам!..
Музейник : Тьфу...
Хронік: Ханжа і лицемір! Звірячий оскал офіціозу...
Професор : Я попрошу...
Музейник : Так! Так! жінки завжди були причиною глобальних конфліктів! Скажімо, Олена Прекрасна...
Літератор : Ви ж русин, правда? Тоді не Олена, а Альона...
Музейник : Так! Повернути собі свої імена! Ми з Русі! Альона - Прекрасне ім'я...
Професор: Безперечно! Альона, Альонка, можна і Оленка. Хіба, зрештою, це важливо? Скільки прекрасних слов'янських жінок були музами відомих художників...

Художник Росовський в ході танку знімає з Музи верхню одежу. Між тим, до них повільно підкрадається Командор.

Командор : На рею!!! О, мадам!..
Росовський стурбовано завмирає. Командор миттєво проникає в щілину між ним і Музою. І відводить її некласичним вальсом в сутінь зального кутка.

Хронік: Друзі, все таки Музейник цього разу був правий, жінки буває заважають сконцентруватись на головному...
Музейник : Декадент. Каутський. Тьфу...
Хронік: Так ось, пропоную сконцентруватись на головному - на каталізаторі всіх творчих процесів, за наших Муз!
І одночасно, випили.
Росовський (Художник): І генію музи потрібні для виконання вишуканих мінуетів, коли руки митця зайняті пензлем і він не здатен виконати партію самостійно...
Музейник : Тьфу! Пензлем тобі в око!
Росовський (Художник): Художника кожний може образити! А самі, напевно, апологетствуєте, користуючись службовим?
Хронік: Хвильку, чекайте, а що Оленка казала про ім'я апологета? Може і справді між нами порушник конвенції? Вони там, музи, на дворі, сп'янівши від чистого повітря, відкрилися одна-одній, і з'ясували його личину, а Росовський?
Росовський (Художник) : Хіба мені, бідному художнику з вами тягатись? А особливо з...
Товариство переглянулось між собою.
Літератор : Мсьє має когось з-нас на увазі? Росовський (Художник) : Боронь Боже! Он того...
І Росовський стрельнув очима в бік розкішної шинелі зразку 1933 року, що під нову порцію рок-н-ролу вела Музу все далі у зарослі нетрадиційного вальсу.
І в цей момент двері з гуркотом відчинились знову...

(Далі буде)
..............................................................................
Наступна сцена: Ніч 1

........................................................................................

.............................................................

      Copyright 2000  -  "ПОЕТИЧНІ МАЙСТЕРНІ"   -  Львів