Хроніки, Епос | "Поетичні майстерні" - Львів признаки кисты на яичнике, fab60885.
Поезія. Засоби та зразки для створення власних справжніх концептуальних світів. Конкурси, огляди, відзначення, аналітика, рейтинги уподобань.
Осередки поза Львовом
Наші меценати Наші меценати
Наші інформаційні спонсори
Головна сторінка
Поезія
Панорама
Духовна практика
Поезія
Поезія
Архів
Автори
Бібліотеки
Для чого
Енциклопедія
Тезаурус
Тлумачний словник
Знайти книжку

НАШІ ПОЕТИЧНІ
СВІТИ.
1. Куртуазний маньєризм
2. Сонети
3. Фламенко
4. Осягнення любові
5. Класична музика
в поетичній інтерпретації

6. Неоготика Необароко... Модернізм Постмодернізм
7. Блюз. Джаз...
8. У жанрі хайку й танка.
9. Пісеньки
10.Фемінізм та Постфемінізм
11.Епос та Хроніки
12.Андеграунд
13. Просто лірика
__ Про поезію в прозі.





ПОЕЗІЯ. ХРОНІКИ. ЕПОС.


Rara temporum felicitas, ubi guae velis sentire et guae sentias dicere licet

З хроніками - непогано, хроніків серед нас достатньо і такі особистості, зачаруєшся. А ось до епічного дійти важче, збочення, скажу вам, абсолютне. Можете самі зауважити.

Хроніки одного хроніка: ALLES

Літературні записи - "Над Бугом і Нарвою"



Острів Крит


Останнє надходження. 10.10.2003р.


Дана Рудик
м. Варшава


Критські записи


Життєвий досвід мій не вартий й мідяка -
пістрявим камінцем його знесло
сьогодні до соленої безодні,
де вічний утікач, зрадливий час,
слизьким молюском хтиво вдався
у несвідомість перламутрового лона.

Дивуюсь, як по вінця залива
прокурений ковчег портової кав'ярні
німецьким хваленим менталітетом -
і вельми голосним й поблажливо-вельможним.
В цім скупуватім раю напоказ,
у бутафорських амфорах із гіпсу,
не піниться вино
і навіть кава
і кольором, й смаком, що води Стіксу.
І хоч добродійці так не пристало,
замовити б анісової глибшу чарку,
аби надію захмілілу згодом
відправити, закоркувавши в пляшку
разом з присвятою, в зелену хвилю...

Помарити в капличці віковій
серед старих олив і кипарисів...
У старця мирликійського Миколи,
що милосердний до п'яничок і дітей,
давно забуте виблагати чудо,
шаліючи на вістрі свічки
веселим вогником...


2003



Вітчизна. Хроніки


Останнє надходження. 1.01.2004р.

Василь Стріха

ЛИСТИ З ДЕСНЯНСЬКОГО ПОХОДУ

Мій добрий гість – брехун, філософ і мисливий,
Рибалка, мандрівець – розповіда мені,
Як бив колись акул в Бенгальському заливі.

М.Рильський

I.

Загалом тут на диво іще збереглася природа;
Це схиляє на спосіб життя невибагливо-простий.
Тут привчаєшся швидко немов за часів Гесіода*
Спать лягати із сонцем о восьмій, вставати о шостій.

Тут до краю наповнено час і ділами і днями.
Дні ще теплі, а ночі вже зимні, бо серпень, край літа...
Після нас тут лишиться точнісінько те, що й було перед нами.
То ж навіщо вигадувать, наче Десна – це ріка Геракліта?*

II.

На байдарці, як я вже писав, речі бачиш крізь призму
Ностальгії за давніми днями звитяги і чину.
Прокидається тут голос предків (синдром атавізму), –
З тюхтія і книжкового черва він робить мужчину.*

Маланюк* принагідно згадав би про бронзу варягів,
Чи про мідь Візантії на тлі степової Еллади.
Я ж відзначу хіба праслав’янську убогість сільмагів
І паскудний зв’язок, – втім, по селах нема на те ради.

III.

Про дівчат: у неділю на пляжах сільських полягали,
Всі при тілі. Худі не котуються тут господині.
“Пам`ять голоду” – пише Забужко*. Все ж радощів мало.
Добре хоч, у глибинці не в моді ще й досі “бікіні”.

Тільки вже після гирла Десни береги Чорторию
Прикрашатимуть смаглі киянки, не гірші ні краплі
Від красунь з розворотів “Плейбоя”. Ніхто з них не мріє
Про байдарку, намет і краї, де живуть сірі чаплі.

IV.

Ще про ночі. Вони, як я згадував, дуже холодні.
Очевидно, незле було б мати ще й хутряні парки.
Я, скажімо, в двох светрах насилу зігрівся сьогодні
Лиш потому, як спальник укрив ще й чохлом від байдарки.

Сни (як спиш, а не мерзнеш) тут рідко коли еротичні:
Безмір чорного неба навіює вічні хорали
І сузір’я вгорі тут аж надто вже маєстатичні!
(Вудки й посуд сховать під намет, щоб дядьки не покрали).

V.

Ну, а люди тутешні, – привітні і щирі, нівроку.
У говірці старих ще лунають дифтонги Полісся.
Ладні дати “за так” огірків. Правда, з іншого боку
Між молодших сліди старосвітчини не збереглися.

Як доводять О.Вишня* й Сверстюк, ці дядьки – православні.
Курять “Приму”. Плюють на вже вигаслу рибохорону.
Б’ють зайців і качок, Та, на щастя, стрільці з них невправні,
Особливо як добре хильнуть наперед самогону.

VI.

В топоніміці старовина тут лунає донині:
Слабин, Смолин, Ладинка; ще Морівськ з Остром давньокняжі.
Був із Морівська славний Ілько, що в відомій билині
“Ільйой Муромцєм” перехрестили москалики вражі*.

Тут ходили колись лодії. Лопотіли колеса
Пароплавів старих. Ще торік плив буксир із баржею.
А сьогодні лиш зрідка моторки загиджують плеса.
Навігація вмерла від кризи, – то й дідько із нею.

VII.

Спочивальник із міста* вже всюди біваки б напхав, та
Є місцини ще вище Остра, де немає нікого:
Путівцями не всюди проїдуть до берега авта,
А моторки звела нанівець дорожнеча пального.

То ж, можливо, цю річку ще й наші онуки побачать,
Що вважатимуть зламаний кущ за порушення норми.
Нині ж добрі містяни, на берег діставшись, пиячать,
Нищать те, що росте і живе, лають Кучму й реформи.

VIII.

Зо два тижні тут можна спокійно побуть поза грою
І забуть про змарновані в місті вигоди й нагоди;
І тримати двосічне весло, наче лицарську зброю,
І з усього ефіру цікавитись тільки прогнозом погоди.

Де ще й можна себе відчувати кмітливим і дужим,
Як не там, де ще трохи лишилось відьом і кощіїв.
…Кілометри, загаяні тут, за Остром* надолужим,
І, як я вже писав, у неділю прибудемо в Київ.

10 – 16 серпня 1996 р., Десна




Взагалі. Хроніки


Останнє надходження. 10.04.2003р.


  Мойсей Фішбейн

ПЕРЕСАДКА. 1948

Битий шаг переказали,
Чутку переповіли,
Перелюднені вокзали,
Перелатані чохли,
Перев’язана валіза,
Переплутані купе,
Ржаве звалище заліза,
Перевтілення скупе,
Дрібка солі, оковита,
Переселення, юрба.
Мла, снігами оповита.
Три гудки з-поза горба.

5-8 лютого 1998 р.,
Altenerding

1949

Ще не джерсі, ще часи фільдеперсу,
Вибрані глави “Короткого курсу”,
Риб’ячий жир вітамінного морсу,
Лектор ЦК пережовує тирсу,
Пильна увага народів до Марсу,
Мирна флотилія суне до пірса,
В кожнім селі повідомлення ТАРСу,
Довге “ура” фізкультурному торсу,
Довге “ура” трудовому ресурсу,
Довге “ура” прогресивному персу!

24 травня 1999

1953

Дивна Книга про смачну,
Перетравлювано-свіжу
І таку здорову їжу,
Я й собі смачного вріжу,
А потому розпочну:

Комбайнер біля керма:
Ця хода всепереможна,
Сумніватися не можна:
Ця республіка заможна,
Сливи, персики, хурма.
Соковита бастурма.
Сниться міліціонеру
Чи то Мао, чи то Неру:
За приховану фанеру
Десь роками чотирма
Їм обломиться тюрма
(То не сон, а просто деза),
Сняться, бля, босяцькі леза,
Сниться шмара нетвереза
(Чи твереза, то дарма),
Знає шмару Кострома,
Шмара має осетрину,
Має фізію вітринну:
“Ти бери мене, Марину,
Взагалі та зокрема”,
Ця шалава не дріма,
Сниться йо.ана облава,
Сниться суче слово “Слава!”,
Сниться корпус пароплава,
Біла палуба, корма,
Амністована юрма.
Ця тюрма всепереможна,
Шмарі снитися не можна,
В Костромі босяцький Неру
Пре украдену фанеру,
Ця облава нетвереза,
Слово “Слава!” — суча деза,
Осетриною шалава
Маже корпус пароплава
Там, де палуба, корма…
Комбайнер біля керма.

15 червня 1999

Altenerding

1954

Щойно розтало. І знову промерзло.
При керогазі горлали про мерзо,
Тільки про мерзо горлали вони.
Двічі вдова, прибиральниця Ліда
Заміж виходила за інваліда
Праці, в’язниці, водяри, війни.

Через дорогу було поховання.
Вєня помер. Похмеляється Ваня.
Вєні до фєні, а Вані наллють.
Перед очима було хилитало.
Щойно промерзло. І знову розтало.
Це викликало Іванову лють.

Ваня подумав: “Невже похмелюся?”
Ваня подумав: “Не Ліда, а Люся”.
Ваня подумав: “Це скільки ж погод!
Мерзло, розтало, і знову розтане…
Все в цьому Всесвіті безперестанне”.
Йшов п’ятдесят-післясталінський год.

24–26 квітня 2000 р., Erding

© Мойсей Фішбейн. Мюнхен. Джерело "Поетика"


Останнє надходження. 10.03.2003р.


Віктор Недоступ

м. Київ


Святкове

Ідуть натхненні міліціонери!
"Ві а де чемпіонз!" - співають.
На ремінцях ведуть собак-шукалок,
І ті безладно скавучать.

На танцмайданчику танцюють міліцейські пари
Танцюють міліцейський вальс.
Наряд закоханих за ними пильно стежить,
Щоб зайвого не станцювали.

Гойдається в гойдалці міліцієня.
Читає мої вірші і сміється!
Це свято
Днями Києва зоветься.



Епос.


"Літопис Руський"

Останнє надходження. 10.04.2003р.

  В. Ляшкевич
Львів      

"Кінець Древності"
"...Зрю чашу з власним серцем, о як терпко!
Зрю чашу з Правдою.
Гей, ви! Терези!
Не коливайтесь не туди!
О, серце
моєї матері, о серце мого
народження! що було в мене завжди,
там, на землі, не свідчи проти мене!
Не будь же супротивником ти перед
Божественною Владою, не важ
супроти мене, не розповідай:
"Ось що робив насправді, він вчинив це..."
Не накликай на мене зла!
Терези!
Замріть, не коливайтеся!
О, Боже…"



(Далі буде)


Copyright 2000 - "ПОЕТИЧНІ МАЙСТЕРНІ" - Львів
   
  AD     MARGINEM

  Школа      

Конкурсна арена

Уподобання

Мережеві скриньки:

Вітчизна

Ойкумена

Київ

Львів

Мукачево

Москва


АНАЛІТИКА:
  • ДІАЛОГИ з Й.БРОДСЬКИМ
  • СОЛЖЕНІЦИН БРОДСЬКОМУ
  • R. M. RILKE "ЛИСТИ молодому поету"
    ПРОЕКТУВАННЯ ВІРШІВ
    ПЛАҐІЯТ І ЙОГО КОНТЕКСТИ"
    ФОРМУЛА ПОЕЗІЇ