"Поетичні майстерні" - конкурсна арена - Львів
Організація власних та підтримка існуючих регіональних та мережевих конкурсів в різних жанрах українського мистецтва
Осередки поза Львовом
Наші меценати Наші меценати
Розмір призового фонду на 10.02.2002 р.
Наші інформаційні спонсори
ГОЛОВНА
Панорама
Духовна практика
Поезія
Проза
Публіцистика
Театр
Візуальне мистецтво
Поезія
Духовна практика
Публіцистика
Автори
Архів
Бібліотеки
Журнали
Cторінки
Для чого
Контакти
Конкурсне визначення переможця
Енциклопедія
Тезаурус
Тлумачний словник
Знайти книжку

НАШІ ПОЕТИЧНІ
СВІТИ.
1. Куртуазний маньєризм
2. Сонети
3. Фламенко
4. Осягнення любові
5. Класична музика
в поетичній інтерпретації

6. Неоготика Необароко Модернізм Постмодернізм
7. Блюз. Джаз...
8. У жанрі хайку й танка.
9. Пісеньки
10.Фемінізм, Постфемінізм
11.Епос і Хроніки
12.Андеграунд

__ Про поезію в прозі.


Rambler's Top100

ПОЕЗІЯ. ГОЛОВНА КОНКУРСНА АРЕНА


Лауреати попереднього відзначення:

I. Володимир Півторак
II. Галина Кантерук
ІІ. Василь Терещук

Чергове визначення. Зима 2002 - Весна 2003pр:

Щиро вітаємо!

Лауреати наших поетичних зимово-весняних спостережень :

1.Аня Хромова ! м. Київ
2.Наталія Пасічник ! м. Теребовля
3.Олександр Юськов ? !
3.Олекса Кашин ! м. Львів


Надалі бронзовіючі персони переможців "переносяться" до головного нашого рейтингу уподобань і "вищої поетичної ліги".

Розмір винагороди не усталений і залежить від зібраних коштів. Але в даному випадку, -
перше місце - 200 гривень, або безкоштовне проживання 4 дні у Львові в зручний для переможців час.
Друге місце - 150 гривень, або проживання до 3 діб.
Третє місце - 100 гривень, або проживання до 2 діб.
Нагороду можна взяти в будь-який момент земного життя.


Рейтинг уподобань: Ситуативний рейтинг наших особистих уподобань передає відчуття того, наскільки тонким у своєму сприйнятті і передачі навколишнього і внутрішнього видається той чи інший "новий" автор у надісланих нам поезіях. Твори переможців із "нових надходжень" потрохи переносяться на п'єдестали рубрик і до головного рейтингу уподобань і "вищої поетичної ліги". "Непереможці", якщо вони не проти, залишаються тут, з нами.
Знаком (!) позначаємо динамічні і найцікавіші творчі майстерні.

Заключний рейтинг
надходжень:
(1.06.2003)
_

Отож, вітаємо і вас, і нас - маємо цікавий ансамбль:
1.Аня Хромова !
2.Наталія Пасічник !
3.Олександр Юськов !
3.Олекса Кашин !
4. Драганчук Ярослав
4.Пташинська Діана
4.Олег Романенко

А також: Чільна десятка кращих
авторів нашого видання:


__ Кого i за що відзначено минулого разу ?
__Перегляд сучасних авторів "Поетики"


Пояснення:
Грудень 2002p. - травень 2003 р.
Починаємо конкурсне життя спочатку. Єдине, що пам'ятається чітко, - наступні настанови:
1. Конкурс проводиться в межах широкого поетичного простору наших поглядів. Від авторів, що знаходяться на цій сторінці ми, або отримали нещодавно поетичні твори, або очікуємо зростання їхньої майстерності, щоби заслужено їх нагородити.

Проходження:

Цього разу, ми поєднуємо зимову кригу і весняні води в одному визначенні. Це нам тут дозволить менше працювати, що, зрештою і є заповітним бажанням трударів усієї Ойкумени. Ура! або Барра! як то гукали римські легіони, кидаючись уперед, щоправда, заради чого - забулося.

01/06/2003.
___Останні тижні зими порадували відкриттям загадкової Ані Хромової , яка, попри деякі дрібні орфографічні "хуліганства", ошелешила громаддям свого "Я". Приємно, коли філологічні звороти уступають місце якісній життєвій практиці. Ось ми і кристалізувалися осадком захвату, і переломлюємо крізь себе проміння світил.
"Так-так, що ми маємо в даному випадку" - порушує насолоду невсипний і дошкульний інтелект, явно хворий на критиканство, - "а ми маємо, щось дуже схоже на модну європейську поезію останніх десятиліть, рима - подекуди, форма приблизна, - такий собі авангардовий модернізм (?) приємно виграє невпинним потоком свідомості, але все більш-менш цілісне і згуртоване напрямом авторського погляду. І тут найцікавіше - поглядом куди і звідки..."

"Як прикро:
хризантеми,
що їх поставила я у кімнаті на столі,
аби щоранку бачити -
прив'яли,
Тоді я винесла букет в листопадовий холод,
в тумани, зимні вітри, у нудьгу дощів,
до голок зір байдужих
Й квіти відродились
На жаль, твоя любов така, як цей букет."

"Як цей букет". Вибір - залишатись водою у вазі в кімнаті на столі, чи вийти із кімнати, стати рівним собі життєвим простором, прихопивши до нових обсягів і вередливого "букета". І не дивно (?) що все пішло природнім шляхом..." Отож - постать автора. Постать сучасної Жінки. Уже в минулому - " й квіти відродились..." - щемка практика відносин із Ним, а попереду не зовсім зрозуміле, але незворотне Інше -
"...я стану цілою, неначе всі дерева,
усе минеться, пройде, все забуду,
все за собою потягне маленька стрілка,
пробігши надцять кіл,
усе минеться…еться -

я співала і гралась чимсь, дивилася на небо,
мені кортіло абрикосів і літати,
і дуже не хотілося додому..."

Попереду, здається, свобода? Тобто свобода вже із героїнею? але ще не дуже їй у це віриться, і страшнувато якось без попереднього розуміння "дому", можливо, звідси і постійні повернення до пережитих ситуацій, тонкий пошук можливого іншого і, врешті, своє самовиправдання, на жаль обтяжене такими новими, такими неозорими просторами самостійного вибору. Чомусь по-чоловічому єхидно, закортіло прошепотіти на вушко героїні, що це СВОБОДА, вона завжди така, і ти з нею завжди перед усім у відповіді... в тому числі й перед складеним тобою вередливим букетом...
Дуже перепрошую за інтелектуальне збочення, його більше не буде. Певний час. Отож повноцінно милуємося "Тапетами" Ані Хромової , вони того варті і скромно очікуємо на продовження "трансляцій" від вас, Аню.

___ Друге місце симпатій неочікувано елегантно заняла юна             Наталія Пасічник. Можливо, навіть є актуальним запитання - чому друге, а не перше? Одначе, це на нашій совісті, як і те, що далі ми очікуємо від Наталі тільки перших місць:

"Це місто не спить. Його бранці зостались мені -
твій голос, що слався задиханим вітром у груди,
і мій поцілунок, не схожий на зраду Іуди,
але божевільний, як цей неприкаяний сніг.
Я трохи з тобою. Я - цвях у долонях Христа,
я віддана іншим і майже тебе не кохаю.
Це місто не спить, бо зачинено браму до раю,
в якому вже тиждень, як тінь сновигає зима.
Цей грудень, цей січень, цей смуток, подібний на сніг,
цей погляд у дзеркалі того, хто завтра негідник...
І я прокидаюсь від згадки, що вчора опівдні
хтось стукав у двері моєї блідої душі..."

Якщо вважати, що стилізація під бароко річ неймовірно рідка і вимагає дорослості, а ще й авторської "гармонії" з питанням строго визначеного канонами місця, наприклад, жінки, яка з порозумінням ставиться до всіх середньовічних обмежень, то будемо вважати твори Наталії Пасічник, насамперед, цікавою спробою "необароко". Хоча, що це за спроба, якщо людина "пише так, як дише", себто такою і є насправді, чи, принаймні, була. Художнє плетіння необароко - річ і легка і важка одночасно, але не в цьому справа, - йдеться про обриси автора, і його ж, авторський шлях. І тут, щонайменше, два аспекти. Один - хороший, сильний голос, який, звичайно, ніхто (в тому числі і час) професійно "не ставив", отож він (голос) можливо є природній, але не оптимізований у обсязі свідомістю. Другий аспект - обов'язкова тематика юності - кохання. І де, як не в описі кохання, ще так помітні естетично-догматичні особливості характерних поетесі поглядів?
"Букет", який так вдало реанімує Аня Хромова (перед тим, як визнати:" Чи треба лікувати / напівзів'ялу квітку?/ Дозвольте їй умерти,/чужим коханням хворій), у Наталії тільки збирається, складається, -
"Не злукавила вчора. Я маю на тебе право -
я тебе спокусила, і ти ж бо повіки мій..."
невже героїня Наталі думає, що в неї не буде досвіду, скажімо, Аниної героїні? Та, напевно, це доля жіноча - складати собі "букет" і потім довго його реанімувати. Чи все стосується поезії періоду юності? себто обов'язкової програми творчого існування, програми, якої ще ніхто не минув, особливо в 18 років. Але наскільки поетично, наскільки життєствердно, - таки залежить від автора. І, як на мене, невеликого любителя "обов'язкових програм", у Наталі Пасічник вийшло і живо і з новим відблиском, і ніби необароково. Надсилайте нам іще чогось, Наталю.

__ Цього разу мужчини повели себе більш шляхетно, пропустивши дам, - важким підйомом угору не стали підійматися вище третього базового табору. Цікаво, що будучи заледь не діаметрально різними Олександр Юськов та Олекса Кашин прийняли такі схожі рішення. На перший погляд, не обійшлося без мого втручання, але не я писав їхні вірші і вибудовував їхні життєві погляди. Цікаві, скажу я вам, збочення від намальованої колись соцреалізмом прямої до світлого майбутнього. Майбутнього не стало, лінії теж, але минуле ще об'єднує - у всякому випадку Олександра і Олексу. І, можливо це видасться досить дивним, але схоже, що пливуть вони течією однієї концептуальної ріки українського Андеграунду , - Олекса десь на стрімнині, а Олександра винесло на спокійніші води. Але і той і інший, у надісланих нам добірках, бачать світ наче знизу, пробиваючись до нього і, одночасно, дещо нехтуючи ним. Звичайно, Олекса більш жанрово, а Олександр вибудувує більш химерну лінію протистояння свого героя вкупі зі своєю симпатією...
Олександр:
" Вікна у темряву,
Очі у горе.
Двоє у сутінках,
Двоє, мов хворі.
Кажеш дурнішаю,
Просто читаючи,
Кажеш помішаний,
Сни розриваючи...
..............................
...Мрія завернута,
Мрія потворна...
Ти мов розстебнута,
Ти така чорна..."

Олекса:
"З висоти дев'яти поверхів
Ти - лише невагомий чинник,
Джерело сумнівних талантів
Народжених та померлих.
Ще крок - і твоє багатство
будуть пильно вивчати медики
з менструально - червоним поглядом
на губах колишнього смутку..."

Дуже цікаво буде спостерігати далі за Олександром та Олексою . Власне динаміка подальших процесів - найголовніше. Думаю, що Олександр вибереться на берег усталеності, а Олекса ще змінюватиме обрії.
В Олександра приваблюють напрямки поглядів, невичерпані можливості тем з невідомою точкою їх кристалізації. Це, звичайно ж, настільки добре, наскільки й погано. Власне парадоксальність позиції Олександра і ховається, як мені здається, у трактуванні його твору 7."Досить". Цей вірш так подає образ свого автора, що і додати щось важко. Окрім деяких моментів. Хоч автору і вдається не обтяжливо, не тиснучи, формувати обсяг, виявляти і підсилювати найслабші гармонії і гармоніки образів, але сама позиція поета виглядає непевно, отож дуже актуальним залишається "Камо грядеши?" Олександре.
Повертаючись до п. Олекси Кашина, впевнений, що його вірші порадують народ. Можливо автору варто попрацювати ще з відлуннями думок, які він проводить через твори. Тобто, наприклад, проявляти в образі, або замість образу, його характерні складові (властивість, рису, деталь, ніби з другого, глибшого плану), - маю на увазі як зрозумілість, так і те, що течії вірша завжди на користь просякати в інші виміри. Цікаво, що Олекса цим більш-менш вправно користується, - не гірше інших, маститих. Можливо стоїть питання - наскільки усвідомлено, наскільки дужа течія, яку масу несе творча ріка. Але це вже інша справа...

___Щодо Ярослава Драганчука, наші очікування ті ж самі. Здається, автор в силі вийти за межі "обов'язкової" партії, в даному випадку правлячи руслом модернізму (?), і показати нам, його читачам, свою свободу, свої інтереси і подальші кроки...
Радує і Діана Пташинська... , власне таких віршів ми і очікуємо від неї:

Потемніла в садах на деревах сумних позолота,
І холодні вітри вже радіють, що літо пройшло.
І осінні листи на землі, мов розсипані ноти,
Зберігають для нас позабуте останнє тепло.

Знов повітря дзвінке, терпко пахне духмяним любистком,
І летять в небесах у далекі краї журавлі.
І палає вогнем горобини червоне намисто,
І жовтіє трава на холодній осінній землі.

Залишились від літа на згадку лиш радісні фото -
Милі сонячні дні не повернеш нізащо назад...
І зривають вітри із дерев мовчазних позолоту,
І останнє тепло залишає незатишний сад.


__Відчули панове і пані дзвінке, чисте, прохолодне повітря? Пам'ятайте про осінь, вона прийде...

(Далі буде )
Продовжуємо осягати наш поетичний світ, - гарна ця справа. Народ пише все змістовніше, все індивідуальніше, все збоченіше (від основної течії - відомо куди). Від цього тепло в грудях, мокро на очах - задоволення й розуміння, братство і сестерство, інші радощі. А як не возрадуватися, коли приходять і такі послання:
Олесь Корж - "Сьогодні надибав у неті ваш проект і вирішив теж покласти свої п'ять копійок. Десь зо двійко віршенят кучерявих.
Хотів, щоправда їх кинути до рубрики "Осягнення кохання", але там треба про чисту любов. А в мене ж рецедиви цинічні трапляються..."
Мальвіні
Ти сказала: "Будь уважним,
я сьогодні хто завгодно,
у своєму серця ритмі
помічай найтонші зміни".

Я промовив: "Ти лисиця,
і в лисиці темне хутро,
І зелені в ньому іскри".
"Але ж тепле", - ти сказала.

Отож, я й кажу, що радісно, читати веселі і живі штучки. Хоча на першому місці все ж таки загальна гармонія, і саме тому, наші авторські уподобання мають наступний вигляд

Взагалі, якщо не в грошах щастя, то продовження наших відзначень має зміст. Що ми маємо? А - поетів, Б - зростаючу квоту на безкоштовне літнє проживання у Львові. Тому, поки що будемо поєднувати А і Б. Далі побачимо.

Нові надходження до нас і нові здобутки авторів, що вже знаходяться на цій сторінці, відбиті в проміжному (кваліфікаційному) рейтингу (на полях - справа) динаміки ваших-наших майстерень, наступний рейтинг, ніби-то, більш професіональний, і до нього ми вас потрохи переносимо. Можливо, не зовсім об'єктивно, але до кінцевої об'єктивності, наприклад, Вищого Суду, ми всі, чесно кажучи, не дуже й поспішаємо? Тому пишіть, критикуйте і поправляйте. А, найголовніше, не давайте жінкам знову перемагати! Скільки можна?!

Маю зауважити, що "рейтинговим" авторам притаманна важлива спільна риса, яка дозволяє їх творам вільно себе почувати на сторінках, в тому числі, і наших рубрик. Їх твори, в більшій чи меншій мірі, є самодостатніми. Тобто авторські плоди (зрілі і не дуже) вже відірвалися від особи творця (дерева) і є самостійними. Тобто живими.
Альтернатива живій, самодостатній, поезії - поезія виконавча, що є частиною автора, його відзеркаленням, і не здатна жити автономно, вимагає "правильної" подачі, "правильного" авторського виконання. Яскравим виразником такого творчого процесу є, в першу чергу, мій друг, актор Львівського театру ім. М. Заньковецької - Тарас Жирко. Але у нього така професія.


Надсилаючи свої поезії, не забувайте додавати до них означення теми і в який розділ поетичної рубрики вони направлені. А також пам'ятайте, що один, навіть вдалий вірш, не є переконливим фактором для переможного поетичного виступу. Пропозиція і різних за характером віршів є доцільнішою. Прямо, як у картярській грі з назвою Покер. Можете також відрекомендуватися (звичайно від власного імені). Наприклад, Й. Бродський - бароко, необароко, постмодернізм.



Будьте з нами. Творіть з нами. Творіть і без нас.


Copyright 2000 - "ПОЕТИЧНІ МАЙСТЕРНІ" - Львів
   
  AD   MARGINEM

Наші переможці
і кращі автори.

Уподобання

Огляди ваших публікацій ( "ІнтерНетрі")

Ваш кращий вірш?

Що таке Поезія

Архів:
Арена Осінь 02
Арена 10.09.02
Арена 30.05.02
Арена 10.03.02
Арена 10.08.01
Арена 20.04.01

Динаміка майстерень:
Автори:
Шульга Вікторія
Драганчук Я
Пташинська Д
Романенко O
Шошанні М
Зоря О
Марі
Камінський Р
Учитель Д
Фульмес Ю !
Жирко Т
5.Кіяшко В
Корж Олесь
Дикий Жорж
Подністровська
Люба Куртяк
Чмелик І
Безіменна К
Чадаєва О
Герасименко І
6.Тимоць І.
Сущ Юрій
Нагуляк Р
Данило Ю
Королишин Б
Шевців А
Сілецька Г
7. Купала Ів
Lesley vark
СтронГовський
Cидор М

Невизначеність:
Сівінська Н.
Цяпа Андрій
Звенислава



Андеграунд - (від англ. "undeground" - підпілля), контркультура.

На мою думку, нині існує дивне явище українського андеграунду. Дивне по відношенню як до "українського", так і до "андеграунду". Не відносячи себе до абсолютних знавців цього явища, між тим зауважу деякі його наші національні, щоправда тимчасові, відмінності від звичного, європейського образу контркультури...