Поетичні майстерні - осягнення любові Обработка помещений от плесени как избавиться навсегда от грибка и плесени.
Поезія. Засоби та зразки для створення власних справжніх концептуальних світів. Конкурси, огляди, відзначення, аналітика, рейтинги уподобань.
Осередки поза Львовом
Наші меценати Наші меценати
Наші інформаційні спонсори
Головна сторінка
Філософія розвитку нашого сайту не полягає в періодичних змінах обріїв, а швидше в деталізації ландшафтів поетичного існування
Панорама
Духовна практика
Поезія
Поезія
Архів
Автори
Бібліотеки
Для чого
Тлумачний словник
Енциклопедія
Знайти книжку

НАШІ ПОЕТИЧНІ СВІТИ.
1. Куртуазний маньєризм
2. Сонети
3. Фламенко
4. Осягнення любові
5. Класична музика
в поетичній інтерпретації

6. Неоготика Необароко... Mодернізм Постмодернізм
7. Блюз. Джаз...
8. У жанрі хайку й танка.
9. Пісеньки
10.Фемінізм. Постфемінізм
11.Епос та Хроніки
12.Андеграунд
13. Просто лірика

__ Про поезію в прозі.





ОСЯГНЕННЯ ЛЮБОВІ. ДІЙСТВО

Сторінка продовжує давнішню нашу тематику серйозного, класичного осягнення феномену любові, тож в її руслі і триватиме наш плин супроти звичного руху життєвих обставин. Надсилайте нам свої кращі твори про любов - серйозну і глибоку. Тілесне, та інше кохання, в основному, будемо спроваджувати до маньєристів.

З минулого:
"...Чоловіки, якщо і мимрять щось про любов, то, за невеликим винятком, не переконують, що предмет ними осягається.
Щоправда і жінки не вражають, - намагаються звести любов до одного лише приватновласницького кохання, чи гормональних вибухів. Одначе, коли було інакше? А може на коханні і завершується пізнання прекрасною статтю любові? Так і не пізнавши, чи від розчарування в нас, чоловіках?..."




ІЗ СУЧАСНОГО


Останнє надходження. 20.01.2004р.

Олексій Бик
м. Сосниця

* * *
Я нічого,
Нічого,
Нічого у Вас не прошу,
Ви потрібні мені,
Як потрібен
Вітрилові вітер,
З Вами я -
Вже не я,
А без Вас -
Починаю сивіти,
Тільки серце,
Як камінь
У лівій кишені ношу.

Я давно вже нічого,
Нічого не знаю про сон,
Це вже більш, ніж любов,
Ви - моя найшкідливіша
Звичка:
Завжди хочеш іще,
Хоч заповнена вщерть
Попільничка...
...Залишаю печаль,
Як останній
Для себе
Патрон.

* * *
Я ненавиджу Вас
Через те, що без Вас -ні на крок,
Я ненавиджу Вас
Через те, що не можу забути,
Ви мій Бог,
Ви печаль,
Ви натиснутий раптом курок,
З Ваших вуст я уперше
Напився гіркої отрути.

Я люблю ворогів
За їх ненависть не для слівця,
Я люблю ворогів
Через те, що вони не залишать, -
Ви підете за мить,
А вони доведуть до кінця
І якщо обірвусь -
Все, що я не устигну - допишуть

Я ненавиджу Вас,
Хоч і знаю, що Вам все одно,
А залишити Вас -
Надто просто, щоб потім забути...
Я - усього лиш тінь,
Я - лиш кадр із німого кіно,
Я - сполоханий звір,
Що напився гіркої
Отрути.



Василь Терещук

м. Львів


ЛЬВІВСЬКИЙ РОМАНС (ІІ)

Чоловік твій найме сторожу,
Непідкупних і злих людей,
І мене, наче силу ворожу,
Чатуватиме кожен день.
Але я не прийду оружно,
Не гримітиму, як гроза, -
Просто місто засиплю ружами
Хто б і що б мені не казав.

Ти побачиш той квіт спросоння -
Він білітиме у вікні.
Я ж стоятиму, наче сонях
Серед вулиці вдалині.
Чоловік твій прикусить губи
І подумає:"Як він міг!"

- Одягайся тепліше, люба.
То не квіти,
То випав сніг...




Ганна Чубач

ОСИПАЄТЬСЯ ЦВІТ…

Осипається цвіт,
Білий цвіт черешневий.
Ви до мене прийдіть,
Балакучий, веселий.
Щоб роки і сніги
Моїх мрій не занесли,
Ви мені говоріть
Про нев'янучі весни.
Скоро літо дмухне
В очі пух тополиний.
Ви для мене весну
Зберігати повинні.
Хай біда, хай журба.
Хай пересуди різні.
Не з моєї вини
Ми зустрілися пізно.
Не з моєї вини
І не з вашої ласки.
Білий цвіт сивини —
Із осінньої казки.
Та роки — не зірки,
Їх лічити не треба.
Ті осінні казки
Хай послухає небо.
Я ж вам — пісню свою.
Я ж вам — серця оселю.
Ви приходьте завжди,
Ви приходьте веселим.

* * *

Так, як було,
Так буде вічно:
Щоразу день чекає ночі.
Уперта гордість чоловіча
Коритись ніжності не хоче.
Та дні дощами переплачуть,
Снігами смуток пересіють.
І знов од радісних побачень
Земля у травні заясніє.
Лише під осінь,
Лиш під осінь
Холодні ночі засумують.
І на моїх сріблястих косах
Твої зіниці заночують…
В любові часто зорі лічать.
А ми несем любов, як горе:
У тебе — гордість чоловіча,
У мене — ніжна непокора.

Джерело: "Поетика" - Г.Чубач "Святкую день". Київ, "Рад.письменник", 1982.




Будьте з нами. Творіть з нами. Творіть і без нас.





Copyright 2000 - "ПОЕТИЧНІ МАЙСТЕРНІ" - Львів
      AD     MARGINEM

Що таке - "Осягнення любові"

  Школа

Уподобання


Зразки:
Л. Гумільов
Ю. Липа
Й.Бродський

Міфи
Древності



Мережева скринька
Авторів - 21



Кращі сторінки:

Аня Багряна

Наталія Чибісова.

Ніна Кур'ята.

Галина Кантерук.

Олена Чайка.

Тетяна Фролова.

Ірина Пиріг.

Оксана Бегеза