"Поетичні майстерні" - Шевченківські премії 2007

        ШЕВЧЕНКІВСЬКА ПРЕМІЯ. ПОЕЗІЯ - 2006 рік.



 Автора!

Експертиза "Книжка року" - поезія "Голоси"

1988 рік
1989 рік
1990 рік
1991 рік
1992 рік
1993 рік
1994 рік
1995 рік
1996 рік
1997 рік
1998 рік
1999 рік
2000 рік
2001 рік
2002 рік
2003 рік
2004 рік
2005 рік
2006 рік
2007 рік
2008 рік










Лауреати
Що ж, маємо те, що маємо. Як на мене, у вербальній царині маємо щонайменше двох зовсім невідомих переможців - ЛАПСЬКОГО Євстахія Васильовича, непоета, та ТУРКОНЯКА Раймонда Павловича, богослова. Але не має Отковичів! І це потрібно віднести до позитиву, прямо таки - до високої громадянської мужності. Підозрюю, що тиск на членів Комітету щодо відзначення Отковичів був дуже серйозний.
Погомоніти про Лубківського та про поетів-перможців

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 181/2007

Про присудження Національної премії України імені Тараса Шевченка

На підставі подання Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка постановляю:

1. Присудити Національну премію України імені Тараса Шевченка 2007 року:

ГОБДИЧУ Миколі Миколайовичу, художньому керівникові академічного камерного хору «Київ» – за мистецьку програму «Тисяча років української духовної музики»;

ЛАПСЬКОМУ Євстахію Васильовичу, поетові, громадянину Республіки Польща – за книги віршів «Себе: розшукую?!», «Обабіч: істини?!»;

МЕЛЬНИКУ Михайлу Васильовичу, режисерові, акторові – за виставу «Гріх» Дніпропетровського Українського театру одного актора «Крик»;

ОСТАФІЙЧУКУ Івану Васильовичу, художникові – за цикли художніх робіт «Моя Україна», «Подорож до Батурина», «Бойківська сага»;

ПЛАКСІЮ Борису Івановичу, художникові – за цикли живописних робіт «Творці незалежності», «Агонія зла»;

СТУСУ Дмитру Васильовичу, літературознавцеві – за книгу «Василь Стус: життя як творчість»;

ТУРКОНЯКУ Раймонду Павловичу, богослову, громадянину Сполучених Штатів Америки – за переклад Острозької Біблії сучасною українською мовою;

ФЕДЮКУ Тарасу Олексійовичу, поетові – за книгу віршів «Обличчя пустелі»;

ЧЕБИКІНУ Андрію Володимировичу, художникові – за цикли художніх робіт «Кримські мотиви», «Жіночі образи», «Зів'яле листя».

2. Установити на 2007 рік розмір Національної премії України імені Тараса Шевченка 130 тисяч гривень кожна.

Президент України Віктор ЮЩЕНКО

5 березня 2007 року

_______________________________________

Академік НАН України, директор Інституту філософії імені Г.Скороводи
Мирослав Попович: Перед тим як нагороджувати митців, треба, щоб їх твори добре обкаталися у суспільстві

Я сам лауреат Шевченківської премії, тому критикувати її мені не з руки. Та в мене і немає негативного ставлення до неї. Звичайно, жоден комітет не вибере найкращих. Завжди буде критика, будуть невдоволені. Завжди щось виникне на перешкоді, когось не помітять, комусь не вистачить місця. Я був членом комітету з нагородження державною премією імені Тараса Шевченка тоді, коли його очолював Іван Дзюба. Тому можу за той комітет сміливо говорити, що ми дуже старалися, щоб вибір був справедливий. Крім того, ми обов'язково враховували такий чинник, як сучасність роботи автора, щоб ця премія дісталася тій людині, яка започаткувала якісь нові тенденції в живописі, літературі, чи театрально-музичному мистецтві. Часом вибір був не завжди адекватним.

Я не ретроград, але мене часом навіть коробило від дуже таких модерних творів, але це життя і його треба сприймати таким як воно є, а творчість не може існувати окремо від реалій сьогодення. Цього року такий вибух невдоволення результатами роботи комітету спричинив сам комітет. Скажімо, засновника театру в Дніпропетровську, прекрасного актора Михайла Мельника, знає вся Україна. А хто такий Євстахій Лапський, польський поет, навіть мені невідомо. Може він і хороший поет, але я не читав його твори і не маю уявлення в чому його заслуги.

Вважаю, що перед тим, як нагороджувати письменників, як і всіх митців, треба щоб їх твір добре обкатався в громадській свідомості, щоб він був опублікований, щоб було обговорення не казенне, а в широких колах інтелігенції. Бо поки що обговорення відбувається у вузькому колі. Автори подають свої документи, а з ними і купу рецензій. Ми знаємо, як це робиться. Треба, щоб громадськість знала цих авторів і підтримувала їх ще до того, як комітет їх нагородить.

А взагалі Шевченківська премія потрібна, бо хоч би як не було, але одержати цю премію дуже велика честь. Держава вказує усьому суспільству, хто є достойниками, на кого варто орієнтуватися, хто є світочем нації. Я не ношу на лацкані свого значка лауреата, але пишають тим, що є ним. Особисто я навіть не пам’ятаю, куди пішла моя премія. Вона хоч і була в половину менша за сьогоденну, але пішла на латання дірок. Тому не варто особливо акцентувати увагу на цих копійках. Люди творчі зазвичай живуть сутужно, а так в них буде можливість хоч трохи впорядкувати своє життя. Зрештою, вони своїм інтелектом це заслужили.

Джерело: Газета "ДЕЛО" / / Мирослав Попович (академік НАН України, директор Інституту філософії імені Г.Скороводи)

13.03.2007

______________________________________________
Звертаємося до творчих спілок, закладів культури і мистецтва, засобів масової інформації та громадськості з проханням взяти участь у публічному обговоренні названих у цьому списку творів і робіт.

Рецензії та відгуки просимо надсилати за адресою: Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка, вул.Прорізна 2, Київ-1, 01001. Тел.226-3223, тел./факс 278-1193.

Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка



Шевченківську премію в Україні започаткували у 1962 році. Її першими лауреатами стали Олесь Гончар, Павло Тичина, Платон та Георгій Майбороди.
а також       Експертиза "Книжка року" - поезія "Голоси"