Старовинного міста душа
Шепче в'яло набожні слова.
І сьогодні, уперше в житті
Парфумерно так пахне айва.
Мати-й-мачуха погляд пече
Колоритом терпкого видіння.
Я в буденності перехрещусь
По-митецькі рожевим промінням.
Новелістка захмурених днів
Пермножить весь всесвіт тепер
На світанки, на ночі сумні
Бо учора помер четвер.
.......................
Лише вчора помер четвер,
То ж зумовилась провокація:
Поховати його почуття
Під обпалим суцвіттям акації.

Вічним паломником храмів наземних
Повертайся скоріше додому.
І на лаври величні заради спасіння
Відпускай ту безсилу втому.
Очищаєш ти душу - чотириста років
Просиш Божої благодаті.
Наодинці спілкуєшся із святими,
Що в іконах, у кожній хаті.
Натоптав вже шляхів до спасіння земного
З літописною чудо юрбою.
Вічний паломнику храмів небесних,
Віддано - я з тобою.

Все, що я робив до цього –
Суцільна чернетка:
Всі помилки – мої...
Всі прорахунки – мої...
Всі обмани – наді мною...
Все Життя – без мене...
Весь безмір самотності – мій...
Вся злість – кипить в мені...
Вся недолугість – зі мною...
Я ще й плавати не вмію –
І
Спокійно
Можу
Потонути
Варто лиш захотіти.
Все, що я зробив, крім всього –
Суїцидна чернетка

Жабко, жабко, зачекай,
Дуже швибко не стрибай.
Може, ти красуня дивна?
Зачарована царівна?
Он вже, скаче вдалині
Принц на білому коні.

Я хочу мати слоненя.
Я обіцяю з ним гуляти.
Я буду ліжко заправляти.
Я буду слухатись щодня...
Купіть для мене слоненя!

Спалюючи м'язи свого серця,
Може варто кинути його в скриню забутого?
Сірників ще надто багато,
Але всі вони змокли і нездужали.

Списуючи крейду власних нервів,
Хочеться написати щось із вигаданого,
Місця ж не залишилось для звернення,
А тільки для відчуження.

Привіт моя жертва .
Лікуєшся від уваги?
Навіщо тепер ця марка
Безглуздя лиця поваги?
Бо ти – це лише дилема ,
Ти прояв твоєї ж уяви ,
Ось знов чиясь афера
Породить в тобі бурани .