Західноукраїнська мистецька спілка / Львів куплю масло подсолнечное оптом . shota.com.ua/cosmetics-manufaktura - Manufaktura косметика . Боди массаж читать дальше.
Організація власних та підтримка існуючих регіональних та мережевих конкурсів в різних жанрах українського мистецтва
Осередки поза Львовом
Наші меценати Наші меценати
Розмір призового фонду на 10.02.2002 р.
Наші інформаційні спонсори
ГОЛОВНА
Панорама
Духовна практика
Поезія
Проза
Публіцистика
Театр
Візуальне мистецтво
Поезія
Духовна практика
Публіцистика
Автори
Архів
Бібліотеки
Журнали
Cторінки
Для чого
Контакти




Rambler's Top100

ПРОЗА. ОДІСЕЯ

У АРИСТОТЕЛЯ

Хронос

Сізіф

Дафніс і Хлоя

У ПЛАТОНА

Хаос

Оракул

Едіп




Останнє надходження. 20.04.2002р.

"КОХАЙТЕСЯ, ЧОРНОБРИВІ!"
(Історія одного листування)
Лист перший.
"Друже мій, Пантелеймоне Олександровичу! Отсе і в нас, єй же Богу, зачало на зиму. А то все, віриш, брате, з дому було не вийдеш - такий срач. Кругом багно і блядське самодержавіє. А я, брате, як згадаю, бува, нашу благородну кумпанію - тебе, мене, старого Щепкіна, і руки в мене опускаються. Не забувай же мене, та не мовчи. Твій Тарас."

Лист другий.
"Дорогенький мені, батьку Тарасе.
Зима вповні, а від тебе - ні слуху, ні духу. Не гоже тобі, батькові нашому, уникати общественних нагрузок. Ти там собі не знати що робиш, а тут же, братіку, руїна, ідіть його. І всяке тобі гімно лізе ту руїну розбудовувати. Було сяду, і руки мені опускаються. Та Щепкін старий, курвий син, припреться з самого ранку, і все мені: "Голубе мій сивий, голубе мій сивий!" Я йому кажу: "Не називай мене голубом". А він далі своєї. Не мовчи ж. Твій Пантелеймон".

Лист третій.
"Друже мій, Пантелеймоне Олександровичу! Отсе і в нас, єй же Богу, вже зима, а навколо багно і самодержавіє, і руки опускаються. Україна, блін, у нас одна, на фіґ, і нам за ню треба боротись. Тому цілуй за мене старого Щепкіна, та не мовчи. Твій Тарас."

Лист четвертий.
"Дорогенький мені, батьку Тарасе.
Зима вповні, а письом нема. Скоро й Різдво Христове, а ти, брате - ні слухом, ні духом. Тобі добре - ти там не знати що робиш, а тут же, бля - руїна. Культура, брате, в упадку, просвітительства ніякого. Ще й всяке гімно лізе. Ось учора, приходить до мене старий Щепкін, і починає, курвий син: "Голубе мій сивий" та "голубе мій сивий"! І що ти йому, брате, скажеш - йому ж хоч кажи, хоч не кажи, прямо руки опускаються. А ти, брате, переказують, з жидотою плутаєшся. Не мовчи ж. Твій Пантелеймон".

Лист п'ятий.
"Друже мій, Пантелеймоне Олександровичу! Отсе вже і Різдво на носі, а від тебе - ні письма, ні привіту. І сиджу я тут, а навколо мене, братіку, багно і блядське самодержавіє. Та й сам ти, братіку, говорять, сидиш і усугубляєш нашу руїну. Та й прізвище в тебе таке дурнувате, що в мене аж руки опускаються. То я й бачу, що двоє нас і полишилось - я та старий Щепкін. Бувай же, брате, здоров, та не мовчи. Твій Тарас.
P.S. Перечитав недавно твою повістину, і скажу тобі откровенно: гімно, братіку, істинно тобі кажу - гімно, в мене аж руки опускаються".

Лист шостий.
"Дорогенький мені, батьку Тарасе.
Зима вповні, а навколо руїна, і всяке гімно лізе. Ти там собі не знати що робиш, віршики шкрабаєш, з жидотою плутаєшся, і на наше просвітительство кладеш. То ж я і бачу - лишився я, братіку, сам. З ким же мені і зачинати просвітительство? Не зі старим же Щепкіним. Прямо руки, понімаєш, опускаються. То ж бувай здоровий, та не мовчи. Твій Пантелеймон".

Лист сьомий.
"Друже мій, Пантелеймоне Олександровичу! Отсе вже, єй же Богу, сидів я у своєму багні і самодержавії, та й думаю: а що би це мені та не привітати з Різдвом всіх вас, курвиних синів - і тебе, і старого Щепкіна. Бо скільки нас і лишилось. То ж вітаю вас, братці, бувайте здорові, та не мовчіть. Ваш Тарас".

Лист восьмий.
"Дорогенький мені, батьку Тарасе.
Зима вповні, то ж я і думаю - а є ще порох у порохівницях! Дай, думаю, привітаю батька нашого, ідіть його, з Різдвом. Бо все це, братіку, гімно - і моє просвітительство, і твоя жидота, і старий Щепкін, а нас же з тобою, брате, тільки двоє і лишилось. То ж бувай же здоровий, брате, та не мовчи ж. Твій Пантелеймон"
.
Лист дев'ятий.
"Таємне повідомлення громадянина Щепкіна М.С.
Ваше сіятельство!
Спішу повідомити Вас, згідно з Вашими рекомендаціями, про перші мої спостереження, з часу прибуття мого за місцем призначення. Гадаю, ваше сіятельство, Ви зможете винести з них потрібну інформацію і використати їх для пользи нашого отечества.
Отсе, єй же Богу, зима вповні, а від Вас - ні слуху, ні духу, а я сиджу тут у багні, і всяке, перепрошую, гімно, ще мною і понукає. Біда, батьку, прямо руки опускаються, яка біда і руїна. Бо Україна, голубе мій сивий, у нас одна, і нам, друже, незважаючи на Ваше блядське самодержавіє, треба за ню боротись, бо тільки двоє нас і лишилось. То ж, братіку, не мовчи, ідіть його. З повагою, іскренній і єдиний - Щепкін М.С.

До зустрічі!


Повернутися на початок.


Copyright © 2000   ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКА МИСТЕЦЬКА СПІЛКА.
Design © 2000      Yarema Holovetskyj. Last update 1-10-2000.


   
  AD     MARGINEM

  Хроніки одного хроніка

Oдісcея
Іван ДРАЧ:
"ВІРЮ В УКРАЇНСЬКУ МОЛОДЬ"


Іван ФРАНКО :
"КРАЩЕ БУЛО МАТИ ІНШИЙ ДОСВІД..."
(Промова на бенкеті під час ювілейного свята 1898 р.)


"КОХАЙТЕСЯ, ЧОРНОБРИВІ!"
(Історія одного листування)


Iліада
Приємна і неприємна репліки з приємного і неприємного приводів:

Маріанна КІЯНОВСЬКА:

Стефанія АНДРУСІВ: