"Поетичні майстерні" - андеграунд - Ляшкевич Володимир - Львів       Авторська сторінка керівника проекту
      "Західноукраїнська мистецька спілка"



      Ляшкевич Володимир


  'Андеграунд'                   
                    

ЕЛЕГІЯ "З ВІСІМДЕСЯТИХ".

З волоссям довшим модних галстуків - були ми
наповненням щоденним дискотек,
нічним звучанням парків, денним: вікон,
кошмаром вуличним, і переймались віком
заюним для тісних єднань статевих, так
безжалісно присутніх понад нами

"Бітлами", "Паплами", "Led Zeppelin", "Квінами"..,
а по цей бік - партійно-комсомольським блядством.
Зачовгана джинса і хіпі-тінь братерства,
утім, вкидали все жіноче до мистецтва
високого, немов небес шатро з зірками...
Я звідти вийшов, з тих часів багатством,

яке оточенню здавалось ні до чого
за соціалістичним вічно юним ділом.
І небом звався Кремль з пророслим тілом -
дзьоб на трибуні, довгі щупальця у масах,
і зупинялись на шпіонах і ковбасах -
причині й наслідку того, чому так вбого.

Цікаво, що буяло і цвіло, - де нині
знаходить погляд обезкровлені руїни
яскравих згадок і осиротілу тишу
зотлілих написів. Нудьгу, тим більш сильнішу,
чим придивляюся пильніше. "Ми ж не винні" -
могили "мирної" нашіптують країни.

І так печально, що звучать ці поховання,
а не якісь сліди буття - сади, будови,
поля, дороги, чи оживлені річки...
Хто ж винен? - ми, асоціальні дірочки,
чи ви - величного провідники завдання
змінити світ - майстерні вершники промови!

Ми були іншими колись, ми інші й зараз,
звичайно, що не всі - дійшли не всі живими -
втім чи відбулись у навколишньому зміни
раз ми й сьогодні не свої для "світу"? Ціни?
Один для одного не втрапимо у ціни.
Тут у земного щодо "Homo" сталий вираз.

Незадоволення свавільністю - буденне
обличчя Колоса глядить незмінно строго:
що ж ми, для себе не ладнаємо могили?!..
Ні, я люблю осіннє сонце упівсили,
а не воно стає байдужіше до мене!
Ні, реверанс планет, що склались із одного,

бажання спільного, що збулося - "померти" -
у поклонінні перед монстром абсолюту
слугує тіні, а не я! Ось ці наріжні
жадання, напрямки і рухи - зовсім різні –
обабіч від серцебиття шепочуть де ти,
мені у серце, через душу незакуту.


2003p