Західноукраїнська мистецька спілка - Львів | Організація та підтримка мистецьких конкурсів       Авторська сторінка керівника проекту
      "Західноукраїнська мистецька спілка"



      Ляшкевич Володимир


  'Неоготика'                   
                    


               Спокуса


1
Чи врешті, досягнувши дна,
насмілишся відкрити очі?
Холодна, прісна, сонна глибина
самотні нагадала ночі
і дні? На дні
                          ти борсаєшся ще, аби
клейким намулом оповити тіло.
Те саме, що могло, та не хотіло
чи просто не допомогло тобі.
Тож осуди його. Суди за діло.

2
Одначе риби, глянь, слизькі,
чи бачиш у пітьмі їх риси?
На диво схожі на оті, міські -
вичікують, святі задерши ризи,
чи то пак плавники, нема різниці.
Їх ваблять твої нерічні зіниці,
які щось бачили там, нагорі,
де правлять - риби знають - дзвонарі, -
їх родичі, хоч іншої водиці.

3
Розплющив очі? Примирив
повіки з тягарем сумління?
Можливо ти дзвонар? І риб порив
до тебе значить тільки поклоніння,
але коли рибалка, що повсюди:
і там на березі, і тут, у твані,
то жди страждань - на полюванні
у цих глибинах здобич - люди.
Відкрий для поклоніння сущим груди.

4
Вдихни води. І будь навік
серед руїн - ти важко жив у небі -
згубив падінням і утратам лік.
Перепочинь. Своїми при потребі
назви міста, понад якими Понт.
Очищені від зайвого квартали
втішають Вічністю, сади-портали
тобі досяжним роблять горизонт.
Такого, знаєш, не існує в небі.

5
А до вподоби інше, те -
з "Amore, more, ore, re
amigus cognoscitur"? Буде.
Посеред амфор, де вино старе,
де Месаліна зріла, без облуди
чекає імператора нового.
Її жага стосується усього.
Ти тільки відчини для неї груди.
In sensu strictiore hos pro reo.

6
А в храмі Посейдона жде
на тебе істина Атлантів.
Хто не посіяв, той пожне.
Знання - дорожче діамантів.
Ти зрозумієш все і з нагород
отримаєш найголовніше - Вічність,
що вища над життя - Предвічність,
пізнання Хаосу у тиші вод.
Умножить безмір глиб твоїх талантів!

7
Та ти вагаєшся. Чому?
Там, нагорі, такого наробив,
що непотрібний, знаєш сам, Йому.
Він - Справедливість! хто і як просив!
та кинуті усі були на розпад! ад!
Бо це, мій друже, осуд на страждання,
а зараз, тільки викажи бажання!
і буде так!
                   кажи!
                            відчуй! - я брат!
Та ти втікаєш?
                 І туди, де жив?!..

8
...Зелене на очах, як та трава,-
життя. У нім, при тілі храму,
мов позабутих молитов слова,
Спаситель - на всесвітню драму
печалить профіль поглядом людини.

..."Поет ожив!" - сміх муз і дощ травиці.
Поет ожив і кида зори ниці
на схилені в збиранні квітів спини,
на звабні ніжки і тугі сідниці...

Затим у синім мареві, вгорі,
поза дзвіниці мовчазним сирітством,
йому привиділись знайомі дзвонарі -
й закалатало, замело дитинством...

І забуття здалось в той час злодійством.


                                  м. Львів. 2000 р.


* Аmigus cognoscitur аmore, more, ore, re - (лат.) друг пізнається у любові, норові, розмові, ділі.
* In sensu strictiore hos pro reo - (лат.) у вузькому розумінні це на користь звинувачуваного.