Поетичні майстерні - неоготика | Західноукраїнська мистецька спілка - Львів       Авторська сторінка керівника проекту
      "Західноукраїнська мистецька спілка"



      Ляшкевич Володимир


'Неоготика'



        Ужгород

Білі стіни. Полотно.
Село, Карпати,
ніч і небо;
сніг звідусіль,
по комин замело,
дзвіниці тінь.
Іду до тебе...
Пізанський схил людських осель...
О, чари снів, пора вставати,
в вікні ранкова метушня, готель, -
час кави, настрою, писати.
П и с а т и !
Жіночий образ для наснаги взяти.
З дівок, зрання природних, малювати
одвічний клич весняної пори.

Неспішно йти,
зухвало позирати.
Хоча би на отих, -
звабливість статі
за перехрестям ніг.
О! Їх кохати
я б до нестями міг,
коли б не лиця,
не розмов торішній сніг.

Готель і Дзвони.
Простріл площі поміж ними.
Проспектом "Пам'яті магнолій" волочусь
до Вужу - де мости-кордони -
перед ТИМИ,
що звели правий берег в чарку поклонюсь.
Нап'юсь.
По пелюстках рожевих находжусь,
в кав'ярнях та пивних ох насиджусь.

А пізній вечір проведу у ресторані.
Таке ж, як сам, дівча загублене знайду.
Поворожу на оркестровому органі
і в п'яну ніч тендітні плечі поведу.

"Чекає нас печальний клавесин,
з мінорних нот тобі веселого награю,
"біжить за Чоп циганський табір" заспіваю..."
І ще не будеш ти одна, а я один...

Дівча роздягнуте на білім тлі писати;
тремтячі з втоми пальці зігрівати;
дрібні недогляди природи поправляти
нервовим доторком руки до полотна -
без ліку часу,
- і під ранок засипати,
і марити вві сні,-
все повертати,

де білі стіни, полотно:
село, Карпати,
ніч і небо,
сніг звідусіль,
дороги замело.
Дзвіниці тінь.
Іти до тебе...

                                  м. Москва. 1996р.