Поетичні майстерні - Ляшкевич В. - Неокласицизм
      Авторська сторінка керівника
      проекту "Поетичні майстерні"



Ляшкевич Володимир



'Неокласицизм'       
      
Хроніки            




Москва-01-02. Пряма трансляція.
Вакаційний синдром.



I
Гойдати далі простір недоречно...
Вагони доповзли до "все конечно"
й ображені відсутністю шляху
послали поназбиране на ху-
ноликих перевізників причалу.
Й відлуння Українського хоралу
полилося в околиці Кремля,
відомі як Москва...

- "Москва, це я..."

Означивши себе серед загалу
відсутністю речей, дітей і дам,
і проблиском очей "і аз воздам"
вдихаю "Київського" кисню сталу,
мов кинутий колись ефірний крам.

ІІ
О світанкова лоція перону,
доби кристалізації жаргону, -
і русло, і вітринний краєвид,
і нерестилище для астерид
розмножених у міліцейській формі
заради койно: "як воно?" "все в нормі",
там бовваніє постать Ілліча,
в чиїх очах мартенівська свіча.

Моnsher, - філогенез не до вподоби
і західний обридлий краєвид?
Що ж ти не перший, як і вічний жид,
жадаєш смерті, забуття, свободи,
як необхідності за строком літ.

ІІІ
І опускає дебаркадер крила -
не всім померлим вирита могила.
"Зупевне, кожному своє" - згори
в майбутнє задивляються орли.
І як отцям не вистачило клепки
вдягнути на пернаті морди кепки?
Та сонця блиск запалює дахи
і бронзовіють говіркі птахи.

Це вельми тішить зграйку горобців,
яких повчають хитромудрі галки -
в мовчанні суть обітниці весталки,
й розмови не для племені дзьобів.
Дзьобам пасують харч і недопалки.

4
Асфальт мякий, вогонь згори і знизу.
Можливо пекло ближче тут за кризу
фінансів битих картами Таро,
та в Мегеддо навряд чи вхід з метро.
А що "Московське" "Київського" краще,
ясніше з кожним метром вглиб, і важче
шукати привід рухатись назад,
і рухатися взагалі. Це пат.

Одначе правила ведуть з ума.
Порушення їх - рецептурний вчинок,
єдиний вихід, щоби недарма,
як той казав, прожити свій відтинок.
Заради тих речей, яких нема.

5
А задоволення? Кінець, хана -
з усіх боків хвороби та шпана,
відкладення уяви церетелі,
райвідділи, комбанки, гранд борделі,
усе чого торкається душа
у тихий переддень дефолту...Ша!
Направо від сідниць царя Петра
злотиться храм - Спасителя - з нутра

лунає проповідь, - між тим спасенна,
її не гублять смертні ворота...
Несе кораблик далі річка-вена,
гойдають хвилю дзвони, і вода,
така ж, як сотню літ тому, смиренна...


м. Львів. 1998р.