Поетичні майстерні - Юрій Левітанський | Переклади Володимира Ляшкевича - Львів
Авторська сторінка керівника
проекту "Поетичні майстерні"





Ляшкевич Володимир


  'Переклади'.                         
                           
  ЮРІЙ ЛЕВІТАНСЬКИЙ                           



* * *
І що з того, що я там був.
Я був давно, я все забув.
Не пам’ятаю днів і дат,
і рік форсованих нестрим.

(Я той, невпізнаний солдат.
Той рядовий. Той анонім.
Я - просто кулі недоліт.
Я лід січневий у крові.
Я міцно впаяний в той лід -
я в нім, як мушка в бурштині.)

Та що з того, що я там був.
Я все одбув. Я все забув.
Не пам’ятаю днів, ночей.
Не можу пригадати назв.

(Я тупіт загнаних коней.
Я хриплий на бігу наказ.
Я миті недожиті дня.
Я бій на дальнім рубежі.
Я Вічного Вогню Виття
і вогник гільзи в бліндажі.)

Та що з того, що я там був,
в тім бути чи не бути злім.
Я все це майже позабув.
Я хочу все забути. Ні,
не я воюю на війні -
вона воює у мені.
І Вічного Вогню Лиття
в моїх очах тремтить щодня.

(Уже не виключиш мене
з отих років, з отих снігів.
Уже не вилічиш мене
від тих, важких зимових снів.
З зимою й твердю тими вже
моїх не розлучити днів.
До тих снігів, де вже моїх
не розрізнити вам слідів.)

Та що з того, що я там був!..

Переклад 2005




ЮРИЙ ЛЕВИТАНСКИЙ.

* * *
Ну, что с того, что я там был.
Я был давно. Я все забыл.
Не помню дней. Не помню дат.
И тех форсированных рек.

(Я неопознанный солдат.
Я рядовой, я имярек.
Я меткой пули недолет.
Я лед кровавый в январе.
Я прочно впаян в этот лед -
я в нем, как мушка в янтаре.)

Но что с того, что я там был.
Я все избыл. Я все забыл.
Не помню дат, не помню дней.
Названий вспомнить не могу.

(Я топот загнанных коней.
Я хриплый окрик на бегу.
Я миг непрожитого дня.
Я бой на дальнем рубеже.
Я пламя Вечного Огня
и пламя гильзы в блиндаже.)

Но что с того, что я там был,
в том грозном быть или не быть.
Я это все почти забыл.
Я это все хочу забыть.
Я не участвую в войне -
она участвует во мне.
И отблеск Вечного Огня
горит на скулах у меня.

(Уже меня не исключить
из этих лет, из той войны.
Уже меня не излечить
от той зимы, от тех снегов.
И с той землей, и с той зимой
уже меня не разлучить,
до тех снегов, где вам уже
моих следов не различить.)

Но что с того, что я там был!..


ЮРИЙ ЛЕВИТАНСКИЙ


* * *
Ну что с того, что я там был.
Я был давно. Я все забыл.
Не пам’ятаю днів і дат.
И тех форсированных рек.

(Я той, невпізнаний солдат.
Я рядовой, я имярек.
Я меткой пули недолет.
Я лід січневий у крові.
Я прочно впаян в этот лед -
я в нім, як мушка в бурштині.)

І що з того, що я там був.
Я все одбув. Я все забув.
Не помню дат. Не помню дней.
Не можу пригадати назв.

(Я тупіт загнаних коней.
Я хриплий на бігу наказ.
Я миті недожиті дня.
Я бій на дальнім рубежі.
Я пламя Вечного Огня
і вогник гільзы в бліндажі.)

Та що з того, що я там був, -
в том грозном быть или не быть.
Я все це майже позабув.
Я это все хочу забыть.
Не я воюю на війні -
вона воює у мені.
И отблеск Вечного огня
в очах моїх тремтить щодня.

(Уже меня не исключить
з отих років, з отих снігів.
Уже меня не излечить
від тих, важких зимових снів.
И с той землей, и с той зимой
моїх не розлучити днів,
до тих снігів, де вже моїх
не розрізнити вам слідів.)

Но что с того, что я там был!..