Постмодернізм | Ляшкевич Володимир - Львів
Авторська сторінка керівника проекту
"Поетичні майстерні"



Ляшкевич Володимир



'Постмодернізм'


Листи з майбутнього.


  • І дихаю нічним повітрям,
    таким розрідженим без тебе,
    що намагання відлетіти,
    кудись у вирій - нездійсненне.

    І скаменілим смішно нетрям.
    Їм розпачу не зрозуміти, -
    "відчалюй швидше від печалей,
    якщо в цих джунглях прагнеш жити."


  • Чому б не жити? - навіть в джунглях,
    де замість річок - витік з пляшки,
    де замість птахів - гомін вулиць,
    і як тварини різні - люди.

    Чого б не жити? - ритмів потяг,
    як протяг від яєць до вилиць,
    товче у камені доріжки
    уподобань чудної моди.


  • Зачарувань непевний вибір
    жадає відгомону мозку,
    а цей, останній, у гаданні,
    коли у серці втихне буря.

    І сильно вабить роту отвір,
    в який і лізуть лапи хтиві,
    і дами запихають ніжку,
    і з інтересом цілить куля.


  • Дощі, які змінили спеку,
    скоріше оживили плями
    на відсирілій штукатурці,
    аніж проникли в землю соком.

    Лиш при забутій парасольці
    у пам'яті волога жінки,
    що у своїм прекраснім віці,
    зростити марить щось над бруком.


  • І дні украй одноманітні.
    Усі події десь позаду.
    Я, упокорений, звикаю
    виймати із кишені роки

    і віддавати, - припадаю
    до самогубства листопаду,
    до павутини у повітрі,
    і визначень "духовні кроки".


  • Багаті парості живого,
    з листками, цвітом і плодами,
    реконструйовані в металі,
    крадуть у в'язня степінь втрати,

    і я все ближчим є до того,
    аби позбутися неволі
    твоїх красот, які місцями
    найлегше, видно, й забувати.


  • І, зрештою, не зрозуміло,
    куди прийшов, якщо всі рухи
    мої останнім часом тільки -
    одні просторі рухи думки.

    І в дзеркалі ще видно тіло,
    але чиє - згадати ліньки,
    ще крок і втратять сенс потуги
    як гільйотини, так і рюмки.


    м. Львів. 2003 р.