Постмодернізм | Ляшкевич Володимир - Львів
Авторська сторінка керівника
проекту "Поетичні майстерні"


Ляшкевич Володимир  


'Постмодернізм'
 



        НАСТАНОВИ СИНУ
Кості Ляшкевичу
1
Покинь Едем, ввійди у справжній світ,
і, як руно здобувши перше "до" ,
повзи не зупиняючись по кругу,
чи зосереджуй вроджену напругу
на внутрішнім, та рухайся, тут-бо
недвижний завше набереться бід,
єдине: ніс не сунь куди не слід.

2
Але жадай великого - мале
тебе оточить вмить саме-собою -
велике там, де порожньо і обрій,
наповнює повітрям кулю мрій,
на ній злетиш над сумом і юрбою, -
з'єднавши вищий сенс з "парад-аллє" -
в одне egalite й fraternite.*

3
Отож без мрій ніяк, почни від мрій -
розкішних і поступливих, як море,
яке не смакував, не бачив, доки
не пережив солено-пінні роки.
Тому що небо чисте і прозоре,
читай молитви й не плекай надій,
живи не відкладаючи подій.

4
Завжди шукай неходжені шляхи -
найкращі з них плетуться стиха вгору,
і хоч вершин відразу не здобути
безлюддя дасть тобі можливість чути
і зріти елементи: їх натуру,
гармонію, порядок, ритм - таки
це першотвір Всевишньої руки.

5
Мандруючи за обріями вслід,
приймай майбутнє, як усе минуле,
що так дбайливо втоптане у порох.
Найкращі відкриття ховає морок
вчорашнього, повитий у понуре
знання: їдять-з'їдять гріховний плід -
будь перебірливий, шануй завіт.

6
Та линучи за обріями вслід
зважай на залишок потуги в грудях,
де на початку біль і кровотеча -
нерідко виростає порожнеча,
де пульсував колись живого обсяг -
вивершує пустелю карбамід,
втішайся болем аж до скону літ.

7
Не вір очам, не довіряй словам,
навколо тебе інше ніж гадаєш,
і краще, ніж ввижається. Знайди
хоча б одного, хто дійшов мети
тобі близької і шляхи пізнаєш.
Та не спіши свій будувати храм -
хай відшумить в крові природи гам.

8
Ніколи не печалься самотою,
людей у світі так багато, що
не оминути дружби, чи кохання
і ними вирощеного страждання,
вмій мовчки жити з цим. Прийшло-пішло,
а ти, сподобившись богам, уздою
тримай язик і будь самим собою.

9
Гляди з усмішкою на все минуще:
на труднощі, на недоступність дів,
прийдуть часи - вони захочуть більше,
їх вчитиме життя, не ти: це ліпше,
хто сили береже - зіжне посів.
Одна біда - не тільки ти меткий,
всміхнись і це минуще, світ такий.

10
Май власний розум і присутність духу -
набудеш з ними досвіду і знань.
Та вирощений мудрості нектар,
тим, хто не здатен оцінити дар,
не пропонуй – бо, окрім насміхань,
висловлюють й ножем свою “подяку”.
Не протягай охоче людям руку.

11
Не розчаровуйся. Умій нести,
будь справжнім другом, та не жди навзаєм
нічого іншого від ближніх крім
їх змушених потреб у тобі, втім
ти, друже, не атлант під неба краєм -
і маєш право плюнути й піти,
пославши злий тягар під три чорти.

12
“Допомагай нести, а не складати.
Не умаляй ріки життя. Не жертвуй
собою без найвищої потреби…” -
чи не твердив й собі це сам я? ніби
змінити в силі й ти найлегший день твій,
над карбом неминучості повстати?
Так, Доля всіх веде - та вмій ступати.

13
І, зрештою, дійдуть мети лиш вперті,
я довго йшов, покинутий всіма,
коли дорога брала круто вгору.
Мій сине, і тобі підйом цей впору -
й через роки, в кінці, розтане тьма,
і ти здобудеш в центрі круговерті
те відчуття - відсутність страху смерті.




** - (рівність і братерство фр.)

м. Львів. 2004 р.