Постмодернізм | Ляшкевич Володимир - Львів
Авторська сторінка керівника
проекту "Поетичні майстерні"


Ляшкевич Володимир  


'Постмодернізм'
 



Осінні станси

1
Ще не закінчилось літо, а погляд світила хмурий
настільки нагадує мій, що й виважені амури
побігли зі шхун небесних, вертаючись у квартири
дам позашлюбного віку – з тих, що не втратили віри.

2
І враження, що усіх тут очікує катастрофа,
немов для осені личить вінок на зразок “Голгофа“,
немов восени можливе, все те, що весною часто
буває, коли здолаєш у серці своїм бунтарство.

3
О груди мої найкращий зразок такої удачі -
затиснуті щільно в обсяг сердечної недостачі.
Точніше до стін пустелі: в піски, вітровії, скелі,
у вибілені останки, біліші за більма стелі.

4
І, як очима повіки, пейзаж опановує сутінь -
одвічне часів снодійне, ключем до п’янкої суті
прихованої недбало за мареннями та снами -
що бачив й Ахілл, напевно, за табірними димами.

5
А далі все просто – “бути”, “не бути” - мотиви ліні,
вростання дерев у обрій химерами голих ліній,
і шурхіт попід ногами позамість над головою -
“не бути” найлегший вихід, щоб “знову” - й хоча б травою.

6
При тобі уже не бути, хіба що посланцем смерті -
забувши про “я”, про волю - припасти до круговерті
й глядіти між каблучками на роздягання тіла,
якому моя присутність, як крони, осточортіла.

7
Та досить з коханням! Осінь! Чимшвидше прийти до тями
й, знайшовши себе на карті з тривимірними осями,
закласти в зіниці келих для збочення кругозору,
аби снігова рівнина не вбила уяву хвору.

м. Львів. 2005 р.