Поетичні майстерні - Ігор Римарук "Діва Обида"
Огляди




Поезії Ігора Римарука
( м. Київ)

Лауреата Шевченківської премії
2002р.
"ДІВА ОБИДА"

Нічні голоси
Василеві Герасим'юку

Цi нiчнi голоси -
     цi закинутi в моторош митарi -
     комiрчину твою не забудуть,
     проси не проси:
ти накликав їх сам,
     їх шукав у вселенськiм гармидерi -
     i на вбогу свiчу
     прилетiли нiчнi голоси.

 Потаємнi вони -
     а тобi закортiло катренами
     розiкласти по аркушах їх -
     о свята простота!
Але вбивць голоси
     прикидались тодi убiєнними,
     а пророчi слова
     заповзали вар'ятам в уста.

 Ти благаєш тепер:
     "Удостой мене iншої напастi,
     а не хору нiчного
     провидцiв, катiв, гультяїв...
Їхнi гiмни й прокльони
     хiба увiбгати в анапести? -
     кожен - щось утаїв.

 Кожен - сповiдь i лжу,
     на зап'ястях вузлує, мов ретязi,
     не втекти
     нi в подiльськi поля,
     нi в карпатськi лiси...
О нiчнi голоси,
     ви й пiд землю також доберетеся!
     Загнiти менi слух! -
     наближаються вже голоси.

 Це покликачi -
     знову мене загадати на розпити?
     Чи восславили знов мудрецi
     празникову зорю?
Де чиї голоси?
     Чом усi переплутались, Господи?! -
     з усiма говорю -
     наче вiдаю, що я творю"


* * *

Чорна чаша наповнена вщерть,
і воістину нас небагато, —
що ж сорочку, пошиту на смерть,
одягаєш на свято?

Перевідано друзів і рід…
сатаніють в кишені дукати —
ти виходиш у світ із воріт
воріженька свойого шукати,

щоби ніч празникову оцю
з ним удвох протинятись шинками
й наостанок шматками свинцю
обмінятись, немов крашанками…

Світлина

о боже для двох   полудневий
полюднений   зглянся
це мотто липневе це сполох і переполох
це молитва над урвищем
глянцева

це в тіло твоє перелита   стоїть
на плече мені руку поклавши
мелодія літа   лиш очі
запали   клавіші

  мов


Ксерокопія
Ірині

ми будемо жити
на тихому-тихому березі
в дитячій іще не наляканій
єресі   неначе у Форосі
в еросі   недремний наш страж
нескінченний наш серпень
відбитки засмаглого тіла твого
роздрукує на теплім піску   як
на ксероксі   тайнопис
солодкий клинопис   коліна
і лікті і вузлики
гулкі переповнені віщими знаками
вулики   допоки в медовій імлі
у знемозі я наше несправжнє минуле
як Трою   розкопую
читає при місяці янгол піщану
твою ксерокопію


Різдво
Множиться зоря
у твердих снігах у дзеркальних мурах
і з дороги збилися
тріє царі у маскхалатах

ясна пані
клубок розмотує вузлики тихо зав'язує
стомлений тесля дрімає
при щербатій сокирі

око ліхтарика
вихоплює з темряви велетенські ясла
обігрілося немовля
під боком у мінотавра


* * *

А те, що живий, - серед ночі засвідчує страх.
Розбитий, мов пам'ятник, бачиш у снах однооких:
останнє кохання тремтить на підземних вітрах
і вірші останні стоять - як форелі в потоках.

І знов, осідлавши комету (чи, пак, помело),
зникає епоха (чи, мовлено, тисячоліття).
Навіщо нам третя? Вже дві пишногрудих було,
а прийде - якась вертихвістка, німфетка, Лоліта!..

Вона не зазнає болотяних навіть Лукроз:
обшарпаним страхом остання Лукроза накрилась.
Неначе склоріз, обтинає нам пам'ять склероз.
Тому - на Голготу юрбою: мов півчі на крилос.

І що залишилось? Доцмулити вистиглий чай,
поставити вірш - як свічу незабутому предку,
махнути рукою кометі ( й на неї): прощай! -
і хоч позирнути... хоч оком одним... на німфетку...

* * *

Ця стерня не коле -
стелить сизокрило.
Це прокволе поле
полином вродило.
Скільки збіжжя пере-
віять довелося!...

Сіють чорнопері...

Via Dolorosa.

Чолобитна челядь
кров зі столу змила.
Сутінками стелить
сатанинська сила.
Підніміть повіки
Вія-малороса!

Маски і музики...

Via Dolorosa.


* * *

У небесних полях чорнокрилий тюльпан,
чорний щит на черлених воротах,
незалежний вішак, незворушний жупан
і неправда в казках косоротих...

На світанку - закислі свої продери,
по сніданку - читай на зарінку,
доки в книзі віків довгорукі вітри
перегорнуть останню сторінку.

А тоді - жебони, гомони, говори,
допивай побрехеньку до деньця...
Тільки ж ліс попід сивим верхів'ям гори -
як зелена пов'язка чеченця.

Тільки ж тіні з осель попідземних ідуть
у небесні поля... - і довіку
не впізнають ні зору твого каламуть,
ні твою доброту без'язику.


* * *

Вже не стачить старих підошов,
але й путь недалечка.
Ось, неборе, і ти підійшов
до свого Берестечка.

У городі - одні пирії,
понад городом - хмари.
Повтікали із бою свої,
а казали - татари...

При паркані - лише жалива,
при душі - порожнеча...
Може, ці сиворунні слова -
тільки шкура овеча?

Може, ікла іще не тупі,
не урвалась вервечка,
і лише бракувало тобі
для душі - Берестечка?


* * *

Тарасові Федюку

Здається, так було одвіку:
глухий паркан... руда трава...
І знову, мов земля об віко,
об душу стукотять слова.

Скрегочуть заступи - допоки
заходить сонце, - а вночі
циганитимуть сни на спокій,
як на півлітру копачі.

Вітри в далечині порожній
шкребуть кущем, немов ключем,
а випадковий подорожній
ворота підпира плечем.

Блукає іскорка в цигарці,
над очі вечір нависа...
Сухим окрайчиком на чарці
лежать на водах небеса.


* * *

Івану Драчеві
Століття - в зачарованому колі,
немов у скриньці втомлений вертеп...
Там, де розсипав Бог насіння волі,
розкинув руки захмілілий степ.
Ще не світало в нім. Ще глупа ніч в нім
гуде гуняво, ніби тятива, -
і не одного в мареві панічнім
холодний піт стрілою пробива.
А хто не спить - і ті зоднаковіли;
їм у безсонні сонячно й у сні...

І тільки слово стереже могили -
як мертвий скіф на мертвому коні.

Пощо ж у мушлі шепоти химерні
про край, де Бог умерти не велів?
Там затишно мелодії в таверні
й поетові у списку кораблів,
там воля - безконечна і бездонна,
там кожен вільний - скіф і гречкосій,
там по сей день тризубом Посейдона
вершиться влада віршів і стихій,
там древній запах молодого тіла
спалахує від погляду, як хмиз...

Там Змієборець (мушля шепотіла)
трима свічу в десниці, а не спис.


* * *

Сиві гриви зірниць,
вузлувата дорога...
Чую клич: "Озирнись!"
Озиратись - на кого?

Лиш опока золи -
золотими степами,
що всуціль заросли
соляними стовпами.

Під копитом змина
понадземна відплата
і старі письмена,
і нові письменята.

Незатуплений гнів
підтинає коріння.
До комонних огнів
промовляє каміння.


© Ігор Римарук. Всі права застережені.








Где купить винчестер sata. . скачать поздравление с днём рождения. . Ламинат для пола, ламинат Krono Original. . Новости большого спорта