"Поетичні майстерні" - Школа - Львів

Укр_Арт        ШКОЛА. ПОЕЗІЯ. ПОЕТИ І ПОЕТКИ. СВІТ



Філософія розвитку полягає не в періодичних змінах обріїв, а швидше в деталізації ландшафтів нашого поетичного існування


  Наш Самвидав

  Теорія літератури

  В. Т. Боднар "Вірші,
      способи римування"


  СЛОВНИКИ

  Електронний
   підручник
    української мови


  Б. Д. Антоненко-
    Давидович
    "Як ми говоримо"


  Святослав
    Караванський:
    "Пошук українського
      слова"


  Діалоги з
   Й.Бродським


  Солженіцин
    Бродському

  R. M. Rilke "Листи
    молодому поету"


  Проектування віршів

    Про формулу поезії

  Плин мистецьких систем

  Щодо Поезії (і що таке поезія?)

  Автор і "Поетичні Майстерні"



Енциклопедійні
тлумачення:

Академізм
Андеграунд
Маньєризм
Модерн та
Модернізм

Постмодернізм
Класицизм
Неокласицизм
Неоготика
Необароко
Екзистенціалізм
Романтизм



"Опублікувати себе"









Хроніки одного листування - історія невдалого залицяння
Ваші і наші погляди щодо Поезії і Життя


Вчителів, принаймні зараз, немає, замість стін - суцільна дошка, на ній всілякі і не всілякі Ваші і Наші дурниці, і не дурниці.
"A Song" BYRON "Fill the goblet again! for I never before      
Felt the glow which now gladdens my heart to its core..."      



_____
  • "...Поет завжди в тому чи іншому ступені приречений до самотності. Це діяльність така, при якій помічників просто не має. І чим довше ти цим займаєшся, тим більше відокремлюєшся від всіх і вся.
    На той час я достатньо знав історію красного письменства, щоб зрозуміти, що поет приречений на існування не саме благополучне. Особливо у сенсі особистому. Бували виключення. Але ми надзвичайно рідко чуємо про щасливе сімейне життя автора, будь те поет російський чи англомовний. Оден на мене робив враження дуже самотньої людини. Я думаю, що чим кращий поет, тим страшніша його самітність. Тим вона безнадійніша ..."
    _____
  • "...совершенно выводит из себя, когда, например, литературоведы посвящают свою жизнь доказательству того, что Альбертина у Пруста - на самом-то деле Альберт. Это не литературоведение, а процесс, обратный творчеству. В частности, творчеству исследуемого писателя. Расплетание ткани. Представьте себе! Литератор сплел все это кружево, скрывая некоторый факт. Сокрытие зачастую есть источник творчества. Форма созидания, если угодно. Автор как бы набросил вуаль на лицо. И тот, кто расплетает это кружево, раскрывает всю эту сложную фабрику, занимается делом, прямо противоположным творческому процессу. Если угодно, это сожжение книги; ничуть не лучше..."
    Й. Бродський


  • "Класицизм — струнка фігура воїна в гордій позі, з величною простягнутою рукою.
    Сентименталізм — ніжна, тендітна дівчина: сидить, підперши підборіддя рукою: на обличчі — сумна задума, очі замріяно спрямовані вдалечінь: на віях виблискує нависла сльоза. Романтизм — красивий юнак у плащі й крислатому капелюсі; кучеряве волосся розвівається за вітром: зір, що палає від захвату, звернений до неба. Художній реалізм — зрілий чоловік із здоровим кольором обличчя, зі спокійним і вдумливим поглядом. Натуралізм — нечупарне одягнутий чоловік у картузі; волосся стоїть дибки, в руках — нотатник, на ремені висить кодак; неспокійно й критично озирається по сторонах. Символізм — нервова молода людина; сильно жестикулює; голосно і протяжно декламує вірші про метафізичну красу потойбічного світу"
    Академік П.Сакулін
    "Філологія і культурологія" 1928р



  • vutik svidomosti
    Знову переглядаючи, десь через рік після першого знайомства, ваші сторінки - http://www.poetryinternational.org - кисло зауважив, що ситуацію завжди можна зробити ще більш неприємною.
    І звідки ви таку страшну "поезію" витягуєте? Це що - наше "з кращих"?
    Аби легше перекласти? І взагалі, аби все легше?
    Совість або смак? вже не кажу, щоби це разом було у вашому проекті...
    Щасливої дороги в сторону грантів.

  • neporozuminnia
    Спостерігаючи за творчістю діаспори, знайомлячись з поетичними здобутками представників різних (слов'янських) національностей, що знаходяться за територіальними межами своїх метрополій, можна допустити таку версію причин стабільної "нецікавості й ніяковості" -
    а) розмовляючи мовою суспільства, поза яким вони знаходяться, автори не бачать НАДЗАВДАННЯ, що вирішує рідне їм мовне середовище в даний період;
    б) автори не бачать мовного НАДЗАВДАННЯ і завтрашнього дня, яке "просто таланти" зобов'язані бачити і працювати над ним, не кажучи вже про бачення "Геніїв"...

  • milimetru
    При всій повазі до учасників "поетичного процесу", поетичного життя, до тих, які взагалі цим ділом переймаються, маю сказати трохи хамства стосовно авторської самооцінки. Чому мікроелементарні словосполучення претендують на назву "поезія", а ми на "поетів"? Чи є, наприклад, художниками ті типи, що не здатні намалювати людське обличчя, а навіть, якщо це їм якось зрідка вдається, то вже розмір картини більше квадратного метра - для них чиста абстракція! А римувальники, чи верлібрувальники розміром в десять "геніальних рядків ні про що"? Можливо, той, хто навчається на поета, теж зобов'язаний малювати картини розміром більше квадратного метра (в поезії 10-15 сторінок?), і саме в ході цього процесу себе якось оцінити, "усю дурь" побачити. І далі виправляти її, чи покинути стезю "генія". Думаю, що звертання до професіонала, як до Метра, виникло не дарма. Є заперечення?...
    Володимир Ляшкевич "Майстерні", листи


    "... Зауважте, поет - це остання людина, котра радіє перекладу своїх віршів на музику. Постільки він першочергово стурбований змістом, а зміст, як правило, читачем сприймається не повністю і не відразу. Навіть коли поезія надрукована на папері, немає жодної гарантії, що читачу зміст став зрозумілим. Коли ж на вірш нашаровується ще й музика, то, з погляду поета, відбувається додаткове затемнення. Так що, з одного боку, якщо ти фраєр, то тобі лестить, що на твої вірші композитор музику написав. Але якщо ти дійсно стурбований реакцією публіки на твій текст, - а це, якраз те, з чого твоя творчість розпочинається і до чого вона, врешті-решт, приходить, - то святкувати тут абсолютно нічого. Навіть, коли маєш справу з найкращим композитором на світі. Музика, загалом, виводить вірші в абсолютно інші виміри..."
    Й. Бродський



  • Більшість із нас панічно боїться читати поезію. Одних вона відлякує дивакуватим способом мислення, метафорами, інших - малозрозумілими пересічній людині словами. Та усе ж вирішальним чинником у творенні страху перед поезією є те, що вона, коли справжня, здатна миттєво виривати людину із лайна буденності, із наших турбот і страхів про те, що ми будемо сьогодні пити-їсти, де житимо чи з ким спатимемо. Поезія, по-суті, говорить з нами лише про дві речі - Любов і Смерть. І одне, і друге вимагають від людини виняткової зосередженості, прагнення до духовної чистоти. Читати поезію - це так, немовби побути в церкві. Чи багато людей ходить до церкви хоч би раз на тиждень?..
    Василь Терещук, Львів.



  • Найістотніше тут, як саме поет запозичує. Незрілі поети імітують; зрілі крадуть; погані поети спотворюють те, що беруть, а добрі поети перетворюють на щось краще, принаймні, на щось інакше. Добрий поет перетоплює те, що він украв, у почуттєву цілість, своєрідну, зовсім інакшу від тієї, з якої це було вирвано; поганий поет вкидає те у щось недоладне. [Mallon, с. 26]



  • Поезія - найкращим кодифікатор мови, саме в поетичних рядках слово набуває повноти свого звукового (фонетичного) і змістового (лексичного) насичення. Справжня поезія є завжди сублімацією мови в її найвищий формі. Кожне слово тут несе своє тлумачення, в рядку одразу ясно як слово звучить ( в т.ч. і в контексті) і що саме воно означає.
  • Стосовно термінології. Варто одразу окреслити її поліфунціональність і підзвітність мистецтву, а не навпаки. Чудовим визначенням для пояснення термінологічних значень є сентенція братів Стругацьких: пояснити - значить спрощувати.
    Емоційна кодифікація понять в мистецтві продуктивніша за логічну. Наприклад, в чому різниця модернізму від постмодернізму логічно пояснити важкувато, але якщо уявити митця, що немов літак рухає себе мотором (пальне закінчується), чи є вільним у своєму ковзанні планером, а то й взагалі - просто думкою, - то все легко стає на свої місця.
  • Тому модернізм - це пошук нового у вже відомому порушенні, а постмодернізм - пошук нового у невідомому дотриманні законів?
  • Андеграунд нічого й нікого не шукає - він є реставратором - очищує від намулу пристосуванства до потреб поточного життя правічних істин світобудови.
  • Класицизм - це якісне штампування еталонів, визнаних за взірці?
  • Попса - це виключно заробітчанство і не більше того.
  • Авангард - намагання випередити потяг в якому їдеш. Цікаво, що в ар'єргарді народу повно, але називатись так вони не хочуть, хоч всі добре розуміють: родючість грунту залежить від прошарку гумусу. 99% митців працюють на саме отой мистецький гумус, перебуваючи в ар'єргарді і при тому всі вони претензійно вірять у свою авангардність.
    Утім девіз андеграунду неоспоримий - нам, знизу, краще видно звідки ноги ростуть.
    Жорж Дикий "Майстерні"



  • Що стосується андеграунду, то цілком закономірним виглядає той факт, що інтелектуальна, жива, одухотворена його частина з часом пориває з належністю до нього і займає класичне місце в добре відомих, чи незнайомих ще нам сьогодні мистецьких системах. Отож, А., швидше за все, на відміну від інших систем, тільки динаміка? Коли твір знаходить своє місце - це завжди не Андеграунд?
    "Майстерні" - листи

  • Першим, хто назвав себе філософом, кажуть, був Піфагор. До нього люди користалися означенням “Мудрець”, що значило “людина, яка знає”. Піфагор був явно скромніший, хоча і побував ледь не у всіх світових осередках мудрості від Єгипту до Індостану і чи не всюди приймав посвячення. Можливо і саме з-за цього він ввів у вжиток термін “Філософ”, як Той, Хто намагається знайти, вияснити...
    "Майстерні" - листи



  • "Одне із самих грандіозних суджень, я знайшов у одного дрібного поета із Олександрії. Він каже: "Намагайся за життя наслідувати час. Тобто, намагайся бути стриманим, спокійним, уникай крайностей. Не будь особливо красномовним, прямуй до монотонності... Та не печалься, якщо тобі це не вдасться за життя. Тому що, коли ти помреш, ти все одно сподобишся часу". Непогано? Дві тисячі років тому назад! Ось в якому розумінні час намагається сподобити людину саму собі. І все питання тільки в тому, чи розуміє поет, літератор - взагалі людина, - з чим має справу? Одні люди виявляються більше сприйнятливими до того, що від них жадає час, інші - менше. Ось у чому штука..."
  • "Час сподобляє людину саму собі. Відродження створило образ людини діяльної, який у подальшому був розвинутий Просвітою та епохою Романтизму. І, зауважу, ідеал діяльної людини - незалежно від роду цієї діяльності - чреватий дурними наслідками. Тому що за діяльністю приходить ідея послідовності, черговості, - одна із самих згубних. Скажімо, послідовний варіант комунізму, чи фашизму - це концтабір. Послідовно впроваджена релігійна ідея обертається догмою..."
  • "... Якщо можна собі уявити час, то, швидше за все, він нагадує воду. Звідси ідея народження Афродіти-Венери із хвиль: вона народжується з часу, себто з води... (- "І це все відбувається у Венеції?" С. Волков). Звичайно, там усього цього навалом, усе і в усьому відображається. І звідси - безупинні трансформації... Скажімо, летить пташка над водою. Злітає вона донизу, як голуб, а на протилежному березі - бачиш - з'являється вже у вигляді чайки. Політ над водою - особливий, це політ із податком на відбиття. І поза усе, це неймовірно красиво. І красиво саме тому, що існує ця антитеза, ця можливість трансформації..."
    Й. Бродський



  • ...Напевно варто мати на увазі, що різниця між Поезією і Прозою міститься у авторстві текстів. Очевидно, що відчутий поетом первинний поетичний образ "розростається" віршем не стільки за рахунок закладеного в нього авторського бачення, розуміння, скільки в результаті співпраці з тим реальним видимим і невидимим обсягом, що оточує цей первинний поетичний образ (відчутий автором); з обсягом, якому насправді цей образ належить. Тобто автор пробує оживляти своє розуміння, бачення, відчуття, отримуючи відгуки у вигляді рим ( кордонів точних чи розмитих, як реакція середовища “на точність попадання" в образ?), а також у вигляді досить не прогнозованого розвитку сюжету, як вплив усіх тих (супутніх образу) речей, з якими автор прагне досягти композиційної, духовної, іншої гармонії.
    Висновки?:
    а) кожен "наш" первинний образ має своє справжнє “неземне” місце;
    б) обсяг і характер цього місця (в ідеалі?) визначає метод, напрям, стиль і сюжет твору, чим всім і користується автор;
    в) стикаючись зі схожими образами, ми знаходимо схожі рими;
    г) кожен поетичний образ має багато відбитків і відображень поза місцем свого існування, як проекції в різних мистецьких напрямках, але успіх в "роботі" з образами можливий лише за умови, що автору відчуття і досвід підказують справжнє місцезнаходження (первинні гармонії і гармоніки) образів...
    д) в Поезії неможливий свідомий авторський обман (нав’язування ідей) хоча часто помітний самообман...
    є) епос, не прив'язаний у цілому до чогось одного, найкраще писати метрично, зберігаючи "зачіску" і притримуючись чітко визначеної кількості складів на рядок...
    "Майстерні" - листи


  • "...слов'яни не були аборигенами Східної Європи, а проникнули до неї у VIII ст., заселивши низини поблизу дельти Дніпра і басейн озера Ільмень. До слов'янського вторгнення цю територію населяли руси, чи ж бо росси, - етнос далеко не слов'янський. Ще в Х віці Ліутпранд Кремонський писав: "Греки називають Rusos той народ, який ми звемо Nordmannos - за місцем проживання" - і розташовував цей народ поруч із печенгами і хозарами на півдні (Русі). Рідкі залишки мови россів - імена й топоніми - показують на їх германомовність. Назви дніпровських порогів у Костянтина Багрянородного приведені мовою русів: Ессупи, Ульворен, Геландра, Ейфар, Варуфорос, Леанти, Струвун - і слов'янською : Островуніпрах, Неясить, Вулніпрах, Веруці, Напрезі. Побутові звички слов'ян і русів були також різними, особливо у характерних дрібницях: руси вмивалися перед обідом у спільному тазі, а слов'яни - під струменем. Руси брили голови, залишаючи пасмо волосся на темені, слов'яни стригли ж волосся "в кружок". Руси жили у воєнних поселеннях і "кормилися" воєнною здобиччю, частину якої продавали хозарським іудеям, а слов'яни займалися землеробством і тваринництвом. Автори Х ст. ніколи не плутали слов'ян з русами..."

    Лев Гумільов "Дрєвняя Русь і вєликая стєпь" стр.33


  • "Романтизм повинен в том, что сложилась бредовая ситуация, которую явно бессмысленно обсуждать или анализировать. Конечно, когда мы говорим "романтический герой", то это вовсе не Чайльд Гарольд, не Печорин. На самом деле - это сам поэт. Это Байрон, Лермонтов. Оно, конечно, прекрасно, что они так жили, но ведь чтобы эту традицию поддерживать, требуется масса вещей: на войну пойти, умереть рано, черт знает что еще! Ибо при всем разнообразии жизненных обстоятельств автора, при всей их сложности и так далее, вариации эти куда более ограничены, нежели продукт творчества. У жизни просто меньше вариантов, чем у искусства, ибо материал последнего куда более гибок и неистощим. Нет ничего бездарней, чем рассматривать творчество как результат жизни, тех или иных обстоятельств. Поэт сочиняет из-за языка, а не из-за того, что "она ушла". У материала, которым поэт пользуется, своя собственная история - он, материал, если хотите, и есть история. И она зачастую с личной жизнью совершенно не совпадает, ибо - обогнала ее. Даже совершенно сознательно стремящийся быть реалистичным автор ежеминутно ловит себя, например, на том, что "стоп: это уже было сказано". Биография, повторяю, ни черта не объясняет..."
    Й. Бродський

  • " і тільки за двома речами жалкую:
    - я не зробив усього, що повинен був зробити;
    - і змушений піти, коли тільки-тільки розпочав у своїй справі
    читати по складам."

    Michelangelo Buonarroti


  • ...взагалі, старий поет повинен бути старим, коштовним діамантом, і виглядає на те, що навіть і просто добре ограненим діамантом хорошої чистоти, бо яке має значення вік для діаманта? Головне, щоби поет добре пропускав крізь себе світло. Подумай над цим, а ще над тим, чи є поетом той, хто не є діамантом.
    "Майстерні" - листи

  • ...Твої гарні вірші про кохання потрібно негайно розбавляти іншими віршами-поглядами. Візьми у свої ручки Плутарха, відкрий на нашому сайті автора Костянтина Кавафіса (або зроби щось подібне до цього, наприклад перекладай неокласицизми) і працюй, інакше ти себе не відкриєш ніколи, заплутаєшся в дрібних кризах - у живому світі навколо не має розчарування, розчарування живе тільки в середині нас, серед наших ілюзій...
    "Майстерні" - листи


  • ...першому ліпшому вдалому слову, що ніби вяжеться у рядок, шукайте глибший відповідник - це вас приведе до описання не думки, чи відчуття, а їхніх відлунь, вживлених в ситуаційну риму, що дуже важливо для симбіозу Живого і для неповторності ваших віршів...

  • ...перша фраза вірша - це рівень і координати дотику до теми, до видимих і невидимих обсягів, - і є, власне, вашою ідеєю, котра породжує дану поезію як природнє чи неприроднє взаємопроникнення обсягів. Як витягування у безмір своїх особистих конструкцій і відповідне отримання навзаєм і без відчуження. Отож - гармонія римованих подробиць, спільних подробиць?

    "Майстерні"


  • ... чоловікові не варто давати оцінки тому, що пише жінка. Бо коли улесливо похвалиш - збрешеш, покритикуєш - образиш. Світ жінки - темний ліс для чоловіка. У тому числі і поетичний. Нехай у ньому розбираються такі ж жінки. Але, водночас, слід сказати, що у справжнього поета у віршах нівелюється ознака статі. У хвилини творчості він (чи вона) вже і не чоловік, і не жінка. Можна сказати і навпаки: у такі хвилини він і чоловік, і жінка водночас. Себто ним опановує рівновага. Якщо її немає, критики поблажливо говорять про якусь"жіночу" поезію (чоловічу поезію у чоловічому світі не ідентифікують, але вона теж є)...
    "З листів" Василь Т.



  • "Як вам "філологічні" викрутаси, щодо життя, якого вони не розуміють і не зрозуміють - "філолог" з модерністичною щуриною шкіркою в зубах і надписом знизу: "Провокативна парадоксальність та іронічне розвінчування, як повітря постмодернізму!" Вже нехай придивляться "перевчені" на постімпресіоністів Ван Гога, Гогена, інших і на широкий спектр імпресіоністів, що подібно модерністам, теж починали від заперечень, акцентовуючи тільки відчуття і неважливість, подальшу неможливість "класичного", і знайшли тільки підтвердження старих істин під новим кутом зору ..."
    "З листів" Майстер



  • ...Усе, що я пишу, не випадково. Я навмисне шукаю образи, слова, сюжети, які мають об'єм, через які проходить світло, інакше вони мені не подобаються...
    "З листів" Veronika



  • "Ви шукаєте публічного успіху, а саме цього зараз Ви робити не повинні. Ніхто Вам не може дати поради чи допомоги; ніхто. Існує лише один засіб: заглибитися в себе. Досліджуйте причину, яка спонукає Вас писати..."
    R. M. Rilke


    Маючи добрий концентрат наболілого - забудьте про нього. Навіть сильно розбавлена біль дасть щем печалі, з якою вже можна "втиснути" в рядки елементи естетики, роздумів, стильової в'язі, й, найголовніше, - задоволення: бо дні земні тривають...

    Не хуліганити - не узагальнювати з перших рядків, доходьте в кінці до чогось, чи взагалі явно не доходьте, але не псуйте закінчення - оргазм повинен бути, - як не в читачів, то в автора...

    "Майстерні"


    "...на наших персональних сторінках відбувається щось, прослідковуються зміни наших світів, зростання чи ж бо закостеніння... І ми це ніби бачимо. Тому варто робити кроки, виставляти і змінювати експозиції? Дурнички з часом проявляються, коли ми зростаємо більшими за них? Щодо поезії, то найкращі її сьогоднішні риси - тонке слідування природній гармонії у життєвих колізіях, в які потрапляє герой, героїня, і де, попри все, зберігаються діаманти авторської самобутності..."
    "З листів"


    Copyright 2000 - "ПОЕТИЧНІ МАЙСТЕРНІ" - Львів