Поетичні майстерні - постмодернізм - Львів
Організація власних та підтримання існуючих регіональних та мережевих конкурсів в різних жанрах українського мистецтва
Осередки поза Львовом
Наші меценати Наші меценати
Наші інформаційні спонсори
Головна сторінка
Наш сайт  близько 1000 сторінок. Поетичні майстерні, що розвиваються в руслі альтернативному до поняття 'performance' чи 'акція'
Панорама
Духовна практика
Поезія
Поезія
Архів
Автори
Бібліотеки
Для чого


Неозначений Постмодернізм

Пан Неозначений Постмодерніст




Означений Постмодернізм

Пан Постмодерніст

Розбудова Постмодернізму

НАШІ ПОЕТИЧНІ
СВІТИ.
1. Куртуазний маньєризм
2. Сонети
3. Фламенко
4. Осягнення любові
5. Класична музика
в поетичній інтерпретації

6. Неоготика Необароко Модернізм Постмодернізм
7. Блюз. Джаз...
8. У жанрі хайку й танка.
9. Пісеньки
10.Фемінізм та Постфемінізм
11.Епос та Хроніки
12.Андеграунд
13. Просто лірика
__ Про поезію в прозі.



ПОЕЗІЯ. ПОСТМОДЕРНІЗМ


Перша сторінка:

Автори:
Мойсей Фішбайн - 1
Райнер Марія РІЛЬКЕ -1
Володимир Півторак - 3
Аня Багряна - 1
Олена Михайленко (Шетелей) - 3
Роман Бабовал - 2
Віктор Кіяшко -1
Володимир Ляшкевич - 6

Мойсей ФІШБЕЙН

м. Altenerding

EXIL

…а ще плакат:
вусатий кат
обняв маленьку Мамлакат…

Середня, середульша школо
(Не ті китайці на Тайвані),
Вороже кодло, дружнє коло
(А стукачів — неначе твані),
Шкільне тавро, чорнильна плямо
(Сусідка вмерла на дивані),
Шляхи в майбутнє — тільки прямо
(Нова прем’єра “Дяді Вані”),
Знайома шкапо, бідна гриво
(Підсудні в самовикриванні),
Усі провулки — тільки криво
(На всіх екранах — Ґеловані),
Усе, що складно, — дуже просто
(Йде Схід на захід у нірвані),
Це ти, провінції коросто
(Попід базаром повно рвані),
Лежалий крам, подерта брама
(Все місто в перепохованні),
Немає місця для Абрама
(У мріях тепло, як у ванні),
Усе, кранти. Закриєш кран ти
(Всі дні обчухрані та рвані),
Тепер ми, друже, еміґранти
(Життя — неначе в каравані),
І снити будем до кінця ми
Як не Дніпром, то Чернівцями.
Усе, хана. Прощай, Тарасе.
Прощайте всі.

Гермашка.
…strasse

2 травня 1999
Altenerding

* * *

Хвильку прохолоди й супокою
В ці липневі, ці спекотно-білі
Небеса, на ці автомобілі,
Що пливуть — розпечені — хисткою
Дниною, на ці померлі тіні,
Голоси, що плавились і зникли
В спеці, на пекельні мотоцикли
В довгому нестримному тремтінні,
На лице, на очі, вкриті потом,
Що його не витерти рукою, —
Хвильку прохолоди й супокою —
Решта буде потім, решта — потім…

1972 р., Київ

Джерело:"Поетика"



 Райнер Марія РІЛЬКЕ

(Rainer Maria Rilke — в перекладі Мойсея Фішбейна)

ОСІННІЙ ДЕНЬ

Час, Боже. Безмір літньої пори.
Кинь горню тінь на сонячний годинник,
понад полями вивільни вітри.

Звели плодам зливатися в одно,
дай цим плодам ще дві спекотні днини,
дай стиглости, солодкі крапелини
дай обернути на важке вино.

Бездомний вже не матиме житла.
Самотній завше буде в самотині,
писатиме листи свої осінні,
брестиме там, де жовта кушпела
оповила алеї безгомінні.

Париж, 21 вересня 1902

Джерело:"Поетика"


Володимир Півторак

* * *

Все починається, як завжди, з-поміж терня.
Між слів і фраз прояснюється суть.
Але про нас тепер - ні слова всує,
мовчати краще. Ми померли. Стерні
свого життя до решти не пройшли.

Проймає вітер. Перестигла ніжність
в руках стискає ще дитячі сни.
І заповзають в пазуху вони,
і гріють душу, залишають вічність,
торкаючись незрячої струни.

І раптом - фініш. Прикро й досить нагло.
Хто біг, спинитись не зумів - упав,
лише один задумано стояв,
дивився ген за обрій тихо й спрагло.
До зір вже не дійти, тому помалу
він трави цілував. І зник між трав.


* * *

Завтра буде полин обростати могили поетів,
і останні слова пам'ятатимуть зорі одні -
більше нікому буде. Бо решті захочеться злетів.
Люди завжди - де ліпше, а ліпше, як завжди, в лайні.

Поміж снів і прокльонів, оскаржених і убієнних,
між замацаних лярв, просмерділих цирозом бомжів
раптом все зрозумієш: навіщо блукаєш щоденно,
і чому тчеш полотна з уривків проказаних слів.

Ти не хочеш повтору. Трагічне тобі остогидло,
як зіпсуте вино, заяложений тост "за любов".
Мріяв завжди про те, щоб у щастя вступити, як в зливу,
й душу геть обталапану випрати в нім заодно.

Не досяг, не діждав. (Хтось подумає: "Може, й на краще").
Не дійшов. Не пробачиш довіку цього сам собі.
Загорнувшись в туман, допиватимеш з денця у чаші
решту спогадів і найсолодших нездійснених мрій.


* * *
Вбивай у трунву цвяхи.
Вбивай себе в собі:
із запалом, відверто, божевільно.
Коли відходить травень,
коли горять мости,
з'являється молитва перевтілень.

Оскаженілий мозок
до решти, до межі
незнаного відтворює свідоме.
І цей осінній день
тебе спалив в собі,
і затулив розпечені долоні.

Повстань. Стули уста.
Залиш останній крик
в собі. Заворожи. І в акварелях
осінніх молитов
переступи за гріх
і перетни одвічні паралелі.

(Чому не модернізм? Саме через відчуття того, що автор заперечує модерністичному запереченню минулих канонів, але все минуле, для Володимира схоже, це тільки не домінантна частина сучасного. В.Л.)



Аня Багряна

* * *
Публікація Анна Багряна, Київ

Самотній сум розіп’ятої пятниці,
Зітхає день у сутінках годин,
Бо він один.
Нема йому порадниці
Над мороком непрощених провин.
Зітхає день.Не плаче – лиш зітхає,
Бо хмарам сліз проронених шкода.
Чия біда
У тім, що затихає
Комусь привиджена часу хода.. -
комусь намічена на серця матриці.
А втім, зітхаючи, і день, і ніч
Із протирічь
Розіп’ятої п’ятниці
Тікають в сон суботніх протирічь…



(Інтригуюче переплетіння образів - на дальному плані картини конфлікти християнства і іудаїзму, і внутрішньо християнські, і Містерія того, що з темрявою плило над тілом "розіп’ятої пятниці", того, що докладно не описано в Євангельських текстах... Хоча це тільки моє бачення? В.Л.)



Олена Михайленко
***

отже
дивлюся на тебе
бо так мені треба
інакше не можу
несита несхожа
несходжена чиста
нап'юся очима
з лиця твого дива
з причини причинна
брутальна правдива
самиця і діва
з лиця твого - світла
з очей твоїх - сили
щоб світ поміняти
щоб тато не били
а матір не срали
натужно у душу
такі мої справи
я мушу
я - мушля
думок депресивних
сріблисте намисто
несходжений чистий
я хочу уміти
сміятись і жити
довше

* * *
теплі тіла дерев
плетиво протирічь
я - біла риба - день
ти - мертва риба - ніч
ти - не живий, ти - мрець
фарба і формалін
навіть коли ми вдвох
кожен із нас один
груба бездумна плоть
дикий гарячий рух
кожен твій рух углиб
з нас витрясає дух
душу із мене геть
крихти життя і ті
ти убиваєш нас
ми вже легкі пусті
геть від самих себе
далі і далі ми

***

Запах меду, землі і смоли, і горілого хліба.
Божевільна,
як місто твоє,
як трамваї повільна.
Говори, говори, бо зі мною мовчати не можна,
Бо я стану боятися, буду безбожно тривожна.
І почнеться трагічно-комічний танок сублімацій
Так бажаю контакту, що навіть торкнутися мушу
Примітивною близькістю вбити надскладність
байдужу
Тільки краще було б, якби знову ти міг говорити...



Роман Бабовал

   ***
з останніх островів
намисто чародійне склавши
я не до тебе повертаюся
а до далекої країни де
дощ павутинним волокном
зшиває небо до обголених дерев
де дощ
замотує крило поснулим журавлям
і за собою залишаючи
щораз шматок себе
від тебе віддаляюся
чи досить пам’яті
зостанеться у мене
щоб не забулося те чим була
моя розкришена душа
у невгасимій спразі сонця ?

   ***
забуті книги мудреців
забуте маячіння магів і пророків
забута відстань між початком і кінцем
конечної проте неутолимої
мандрівки в царство спеки
і русла неприборканих течій
забуті спопелілі острови
в пінистім полум’ї що звільна меркне
забуті дикі табуни оливкових садів
і на дні моря спогади аварій
забуті цілі небезпечних подорожувань
крізь час із леґендарного в мітичне
забута нагла німота найстаршої цикади
забутий коловорот зерен
у серці ще ніким не зірваної фіґи
забута ти забутий я
забутий
безладний танець одноденної комахи
що божеволіє із розпачу
як тільки перший сутінок
торкається землі
якої нам ніяк вже не забути.

Творчі сторінки Романа Бабовала”
( Постмодерністичні продовження конструкцій необароко? Як репліки, як діалоги з невидимих чи позабутих пам'яттю містерій. Незвичне, неординарне поєднання психологічного і світоспоглядального. Неореалістичний плин свідомості над явним і неявним. Рекомендується читати, уявивши себе актором, виконавцем,- звичайно, первинніше безпосередній політ? ред.)


Віктор Кіяшко


  За межею

111
відчув неймовірну утіху
полишивши
із цегли холодного сміху
життя

222
зборовши нещастя недугу
відшукав
я смертельного лютого друга
навік

333
зламавши повітряні пута
лечу
демона вітру розкуто
із снів

444
не знаю чого хотіти
усе
в єстві прозоре роздіте
без меж

555
ніяку різницю не бачу
і тут
я сумую та плачу
і геть

666
думки різняться собою
і я
у думках увесь з головою
а ви?




Повернутися на головну сторінку поетичного розділу.


Copyright 2000 - "ПОЕТИЧНІ МАЙСТЕРНІ" - Львів
   
  AD     MARGINEM

Конкурсна арена
(Визначення кращих)


Про авторське право

Закон про авторське право і суміжні права.



Бесплатное создание сайта 5 центов. . модульные магазины . Вставкой из змеиной кожи заказать и купить серебряное кольцо с изумрудами, золотые кольца с. . Каталог региона. Работа в Луганске.