ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ

Олександр Дяченко
2007.10.30 10:47
Далекі сонячні гектари
Не нарізає землемір,
А комірник не ділить хмари
На кожен дім, на кожен двір.

Людині кожній і тварині
Він відпустив все це, як крам
(Щоб той не прів в небесній скрині),
Без поділянь – трагедій, драм...

Воно моє, твоє і наше,
Тому водночас – і чуже.
А комірник своє лиш каже –
- Діліться самі. Ваше вже.

Тетяна Дігай
2007.10.30 09:19
Проминуло літо скоком горобиним.
Запалали клени на прив'ялім тлі.
Чи життя майнуло шлейфом Коломбини
Й розчинилось в димці на краю землі?

На порі негода.Думи невеселі.
Заповзає в душу листопаду щем.
Шалом кольоровим, золотим дощем
Засипає стріху рідної оселі.

* * *

Налетіла осінь.
У чаду п'янкому
Розбризкала квіт -
Звеселила світ.
Тільки гусей білих
білий слід
Та рілля чорніє
зморшками літ.
І така блакить,
що очам болить!
Зупинити б мить...
1970 р.

Ярина Міра
2007.10.30 09:10
Грець з’їв вушні барабани
Муха сіла на скроні
Бджола вжалила живі сині коси -
Затисла зубами гілку верби
Сік її вкусила рецепторами язика;
Ковтнула вчорашню слину
Що залишив ти нечувано смачно;
Відійшла думками у лівий бік кімнати
Рятуючи фрагменти твого силуету;
Шкарпетка натягнута на ручку дверей
Сповзає тихим виском собачої лайки;
Ложка втопилася у літровій каструлі...
Вода сковзаючи тілом
Оминула вчорашній слиз гидкого кохання;

Тікаючи від долі ти лягаєш у ліжко -
Очі твої засніжені шовковим полотном
Губи замазані свинцем
У руках гетьманські клейноди
Замість душі сивочола красуня
Плете iз кропиви на завтра свиту
Яку ти вдягнеш на прийом дервіша


Олександр Дяченко
2007.10.30 09:09
Лунають зоряні роялі,
Без клавіш, корпусів і струн.
Їх мелодичний спів в уяві -
Мінорно-тихий, наче сум.

Хто принесе уявні ноти -
Душевно-лагідних октав,
Щоб ті змогли перебороти
Мінор в душі, що знов настав?

Тоді проллються звуки теплі,
Зіллявшись в чисту течію,
Що, як вода стрімлива з греблі,
Тужливість вимиють мою.

Тетяна Дігай
2007.10.30 08:57
Напівзабутих слів
солодкопінна брага
в чаду п'янкому
марних сподівань
гора вродила мишу
давня спрага
заполонила
виром поривань
незламаних сердець
рудавозлотий попіл
вкриває грона піль
скоцюрбленим крилом
і вістря вільних зграй
вінчає гордий сокіл
дводзьобим ручаєм
укреслений в содом.
1970 р.

Тетяна Дігай
2007.10.30 08:37
"Заворожи мене, волхве" Т. Шевченко.

О, волхве, ти мене заворожи
Бодай на дрібку сеї миті, на межі
Добра і зла, землі і неба, спеки й зливи...
О, волхве, ти мене заворожи.

Коли Адам ще не придумав слів,
На pianissimo розкошував пан Спів
І вдвох із тишею брав у полон се диво -
Поезії тремке палюче сниво,
А вітер з листя плів ажурні міражі...

Хоча б на дрібку сеї миті, на межі,
О, волхве, ти мене заворожи!
1970 р.

Василь Симоненко
2007.10.29 22:26
Там, у степу, схрестилися дороги,
Немов у герці дикому мечі,
І час неспинний, стиснувши остроги,
Над ними чвалить вранці і вночі.

Мовчать над ними голубі хорали,
У травах стежка свище, мов батіг.
О, скільки доль навіки розрубали
Мечі прадавніх схрещених доріг!

Ми ще йдемо. Ти щось мені говориш.
Твоя краса цвіте в моїх очах.
Але скажи: чи ти зі мною поруч
Пройдеш безтрепетно по схрещених мечах?

Василь Симоненко
2007.10.29 22:25
Виє вітер, довго виє, навіть слухать обрида.
Ходить байда споконвічний та у вікна загляда.

Ну чому б тобі, приблудо, не заснути уночі,
Не погріть старечі кості в димарі чи на печі?

Я не сплю — мені й не диво: я ж не вітер — чоловік,
Помитарствую, поб’юся та й засну колись навік.

Але ж я не спати — жити! Жить і мріяти люблю —
Через це у довгі ночі не вилежуюсь, не сплю.

Ну, вгамуйся, клятий вітре, не стогни та не хрипи,
У моє вкладайся ліжко і за мене там поспи.

І зітха тужливо вітер, кулаками в шибки б’є:
— І мені,— кричить,— кохання також спати не дає.

Я давно про зірку мрію, світлу зіроньку одну,
Але як не дму, не вію, а до неї не сягну.

Тож ходжу я в довгі ночі та зітхаю знов і знов,
Їй пісні сумні складаю про сумну мою любов.

16.03.1961

Юля Смаль
2007.10.29 22:09
Терпкий запах холодних пейзажів -
Хризантеми.
І пелюстки - з рожевих топазів
Діадеми.

Подаруй оберемками осінь -
Квітів мало,
Обіймай, закохайся, як досі
Не кохали.

Той букет я поставлю у склянці,
Він таємний,
І прокинусь від ніжності вранці -
Хризантеми.

Останні надходження: 7 днів | 30 днів






Наш самвидав
 
Огляд Дата
Майстерень Редакція : "Світ - ось він. Поети веб-Ukrain у Львові.
Здійснюємо поетичне розширення образу через коментарі. Якщо вже вірш дуже гарний,..."

2007.06.26
Автори

Усі  А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я

Список Авторів є прихованим, показати увесь список? Для перегляду авторів оберіть букву.