ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ

Адріана Фешак
2006.08.29 14:55
Допиваю залишки настрою
Вчорашнього
Ніч розстелена пастками
трикрапками
Наливаю ще келих
невтомності
Допиваю сей стан
нелюбовності
І чаклую цей світ
в різнобарвності
ну а світ -
чорний кіт
чорностайності

Шуркало Віталій
2006.08.29 13:34
Навколо лиш побите скло,
І тільки знати б, як тепло
Нам гострить любі наші крила.
І в ці ж наповнені вітрила
Хтось ніби вітром дує в спину,
Та так, що чуєш лиш дитину,
І кожен у собі свою.

Навколо власне поле бою,
І не важливо, чи зимою,
Чи може літом ти замерз.
То не важливо, є твій хрест,
Яким собі ти обдираєш плечі,
Надворі ранок, чи то вечір.

І то тепло, чим повні твої груди
Рікою вллється в твої губи
І підбере у небо із колін,
Там де немає жодної із стін,
Які тебе лиш тут тримають.

Копаниця Марина
2006.08.29 12:37


Посіріла зажурена хата,
На подвір'ї хазяїн бур'ян.
І як тінь від забутого свята
На кілочку паркана стакан.

Дні і ночі проходять у смутку.
Дух у хаті таємний живе.
Він байдужий до втрати й прибутку,
Тихим сумом по стінах пливе.

Фотокарточки під рушниками
Порожнечу журби стережуть.
Прірва тиші тут днями й ночами
Наче каже: минуле забудь…

Чи є сила, щоб морок здолати,
Знищить, стерти, спалити дотла.
Щоб хатина змогла засіяти,
Зацвісти, як раніше цвіла.

А навколо все стало радіти,
Всюди жарти веселі та сміх…
Дивину таку створюють діти,
І її вистачає на всіх!

Ашес Світлана
2006.08.29 12:32
Випадково зустрівшись
Ризикуєш загубитись
Знайшовши щось, але напившись
Напевно, щоби знову залишитись
Й лягти у ліжко
Щоб не підійматись
І щоб забути і ніколи не згадати
Болить й нехай!
Побачиш прірву в неї і стрибай!
Живучи в темряві ти не пізнаєш світло
І не впадеш у руки вітру
Читай в моїй свідомості:
Чекатиму тебе я вічність
Та сили вистачає лиш на мить
Природжена чеснота войовничість
Набута кривда довго не болить

Мусіхіна Лілія
2006.08.29 11:59
Проміння, сонях і осоння
І зайчик сонячний в долонях,
І вітер бавиться у косах,
Купаю ноги босі в росах.

Нарешті літо. Відпочинок.
Бреду по лісі я дитинно,
Чумацьким шляхом неозорим
Туди, де синь.
Туди, де гори.

Галаган Марина
2006.08.29 11:27
Якщо бачиш в очах печаль і огиду,
Якщо висохнули річки і серце розбито –
Піди, піди…

Якщо знову один ти залишився на світі,
Якщо гіркота прийшла, і плачуть всі діти –
Прийми це, прийми…

* Та, напевно, є невелика планета,
Де немає гіркоти, зла і не плачуть там діти,
Де ти можеш літати, не боячись розбитися,
Де ти можеш дихати, не боячись отруїтися.

Якщо тіло оковане в тяжкі ланцюги,
Якщо виходу немає і боляче б'ють батоги –
Терпи, терпи…

Коли дім твій згорів, і ти бачив попіл,
Коли люди хворі і роблять клопіт –
Прости, прости…

* Та, напевно, є невелика планета,
Де всі люди чесні і не жадають перемоги,
Де ти можеш любити, не боячись доторкнутися,
Де ти можеш спати слабким, щоб сильним прокинутися.

Галаган Марина
2006.08.29 11:23
О, милий край!
Мій любий край!
За що ридав, за що страждав?
За що ти соки всі віддав?
Невже за те, щоб жити в клітці
Та битись, як ота комаха в сітці?
Ні, не за те. І так не буде!
Хіба за те вмирали люди,
Віддали роки молоді,
Веселі, юні, золоті,
Щоб жити потім в самоті?
Не мати щастя, радості, любові,
Врожаю в полі, миру в домі,
І не ростить синів, дочок –
Отих барвистих квіточок,
Що прикрашають нам життя
І будуть будувати майбутнє?!
Так не повинно бути – і не буде!
Ми не для того в жертву принесли
Свої життя, надії, почуття,
Своє минуле й завтрашнє майбутнє!..
Я хочу жити завтра, як ніколи,
І бачити дітей, що йдуть до школи,
Я хочу чути пісню солов’я,
Яка завжди дзвенить, коли прийде весна.
Я хочу вірити, що це таки здійсниться,
Нам треба вибрати розумний шлях
Та ще не помилитись.


Останні надходження: 7 днів | 30 днів




Наш самвидав
Реєстрація нового користувача

Логін*
Пароль*
Пароль (підтвердження)*
Ваше прізвище та ім'я *
(або Псевдонім та ім'я - оба атрибути обов'язкові)
Е-mail *
Звідки (Місто)
Ваша веб сторінка

Ознайомтесь із правилами:

Прочитати правила окремо        
  а також
Всі пояснення "Самвидаву"